Жанр: громадянська лірика. тема: зображення непосильної праці жінки-кріпачки, яка мріє про майбутню щасливу долю своєї дитини. ідея: засудження панства, самодержавства, що гнобило простий люд, лишало його можливості вільно жити і працювати на рідній землі. основна думка: а) кріпацтво є перешкодою для повноцінного щасливого життя народу; непосильна праця, приниження гідності, безправ’я, відсутність волі — ось, що характерно для уярмленого селянства; б) сон — це мрія кріпачки, її прагнення здобути волю хоч не собі, а своєму синові. римування: перехресне. віршовий розмір: ямб. «на панщині пшеницю жала» художні засоби порівняння: «попестила; і ніби сном /над сином сидя, задрімала». повтори: «дожать… дожинать», «вольній… волі». епітет: «веселім полі».
Ім'я марусі богуславки відомо нам з української народної думи. думи – це оригінальний за формою та виконанням витвір українського народу, і серед них «дума про марусю богуславку» вважається найбільш довершеною. основна тема думи – доля полоненої дівчини-українки марусі, яка навіть ставши жінкою турецького хана, серцем своїм залишається вірною батьківщині. сюжет думи простий – до козаків, що сидять у турецькій в’язниці, приходить маруся богуславка та сповіщає, що наступного дня християнські землі святкують великдень. і коли козаки у відчай від того, що й не знають, який великий день наближається, й не зможуть його святкувати як годиться, маруся заспокоює їх.