Івоніка."...очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти..."
"Його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно…"
"Гарна була земляІвоніка любив її. Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.
Як була люта, боявся її більше, як почорнілого неба, що віщує тучу."
Марічка. "...погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний..."
"Одначе її тонке, ніжне обличчя з ясними лагідними очима усмиряло враження її занедбаного вигляду."
"Була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали її п'ятно старості."
Це були давні часи коли квітів ще небуло.О дного разу коли сніг починав танути всі звірі вибігали зі своїх норок і пробігаючи коло великого старого дубу заєць побачив що з під снігу виглядає щось зелене,але він незнав, що то таке бо квіток тоді небуло.Малий стрибунець розповів про це звірам і з кожним днем воно росло і ставало красевішим .одного дня заєць побачив лядину яка йшла по лісу тримаючи в руках ту чудову рослину .Після цього заєць розповів це всім і старий і мудрий ведмідь сказав, що це пролісок і люди приходять заними, що року .Ось така історія проліска
Івоніка."...очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти..."
"Його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно…"
"Гарна була земляІвоніка любив її. Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.
Як була люта, боявся її більше, як почорнілого неба, що віщує тучу."
Марічка. "...погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний..."
"Одначе її тонке, ніжне обличчя з ясними лагідними очима усмиряло враження її занедбаного вигляду."
"Була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали її п'ятно старості."
Це були давні часи коли квітів ще небуло.О дного разу коли сніг починав танути всі звірі вибігали зі своїх норок і пробігаючи коло великого старого дубу заєць побачив що з під снігу виглядає щось зелене,але він незнав, що то таке бо квіток тоді небуло.Малий стрибунець розповів про це звірам і з кожним днем воно росло і ставало красевішим .одного дня заєць побачив лядину яка йшла по лісу тримаючи в руках ту чудову рослину .Після цього заєць розповів це всім і старий і мудрий ведмідь сказав, що це пролісок і люди приходять заними, що року .Ось така історія проліска