дуже треба . виписати художні засоби з цього уривку( можна не геть всі) : старезний, густий, предковічний ліс на волині. посеред лісу простора галява з плакучою березою і з великим прастарим дубом. галява скраю переходить в куп'я та очерети, а в одному місці в яро-зелену драговину — то береги лісового озера, що утворилося з лісового струмка. струмок той вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро, потім, по другім боці озера, знов витікає і губиться в хащах. саме озеро — тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині. містина вся дика, таємнича, але не понура, — повна ніжної, задумливої поліської краси. провесна. по узліссі і на галяві зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава. дерева ще безлисті, але вкриті бростю, що от-от має розкритись. на озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру, то розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду. в лісі щось загомоніло, струмок зашумував, забринів, і вкупі з його з лісу вибіг "той, що греблі рве" — молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами; одежа на йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими злотистими іскрами. кинувшися з потоку в озеро, він починає кружляти по плесі, хвилюючи його сонну воду; туман розбігається, вода синішає.
Плакуча береза, Галява переходить; Струмок вибігає; сонну воду, туман розбігається - персоніфікація (уособлення)
Струмок губиться; туман лежить, хвилює, розривається; струмок зашумував, забринів; одежа поблискує, - метафора