з всіх живих істот на землі сміятися вміє тільки людина. То зовсім не дивно, що саме в літературі, яка вважається втіленням найвищих духовних злетів талановитих людей, широко вживаються комічні образи і смішні події, найважливішими різновидами яких є сатира і гумор.
Гумор – це м’який і доброзичливий сміх. Письменник, який використовує гумор у своїх творах не нищить і не заперечує те, що осміює, а лише підсміюється над тим, що описує, досить часто не тільки «вибачаючи» об’єкт, на який спрямований гумор, а й симпатизуючи йому. В той же час уміння сміятися над собою, а вже потім над іншими є безперечною ознакою внутрішньої свободи людини, над якою зовнішні сили не владні.
Щодо сатири, то це вже сміх нещадний, викривальний. Найчастіше сатира використовується для виколення ганебних явищ, які письменник вважає шкідливими для суспільства.
І гумор і сатира широко використовував у своїй творчості видатний руський письменник Антон Павлович Чехов. Він настільки вдало міг висміяти вади суспільства, що назви його творів і імена героїв цих творів використовувалися потім у якості ганебної характеристики тієї чи іншої реальної людини.
Одним з найяскравіших сатиричних творів А. П. Чехова можна вважати оповідання «Хамелеон». Звісно, що назва твору є алегоричною, бо кожному відомо, що ця дивна ящірка досить вдало змінює своє забарвлення відповідно оточуючої обстановки і швидко пристосовується до змін довкілля. Та це в природі. А ось коли людина, як головний герой оповідання Очумєлов, представник правосуддя, який повинен мати твердий погляд на те чи інше явище, докорінно і безсоромно, без жодного зніяковіння, змінює свій погляд на одне й теж явище декілька раз за хвилину – таке хамелеонство ганебне і його треба нещадно викорінювати із суспільних відносин. Саме з легкої руки письменника пристосуванців і сьогодні з презирливістю називають «хамелеонами».
Ще одним дієвим засобом, яким часто користувався А. П. Чехов є іронія – прихована насмішка над чимось або над кимось. Іронія у творах береться ніби в «лапки», тому така характеристика стає повною протилежністю тим якостям, які означають реальний зміст слів, узятих у лапки. Так, у оповіданні «Тонкий і товстий» тонкий і його родина були «приємно вражені» зустріччю з товстим. Він «одвернувся від тонкого», тому що його «занудило» від колишнього шкільного товариша, від його ганебного самоприниження.
Поведінка тонкого і його сина у цій сцені дуже нагадує поведінку героя іншого оповіданні Чехова – «Хамелеон». Якщо Нафанаїл перш, ніж зняти шапку, спочатку «трохи подумав» - чи неба то честі для незнайомої людини? – то потім швидко «впустив картуза» від пошани до високої посади колишнього приятеля товстого.
Усі ці засоби грають важливу руль у характеристиці персонажів творів А. П. Чехова та розкритті ідей цих творів. Саме завдяки їм особисто я прийшла до висновку, що такі вади, як малодушність, запопадливість, чиношанування, самоприниження і підлабузництво – це прояв внутрішнього рабства людини. А щоб завжди залишати гідною, треба знати собі ціну і поводитися на рівних з усіма оточуючими зважаючи на їхні чини і посади.
І треба пам’ятати, що сміх – це сильна зброя і важко тне погодитися зі словами філософа і письменника Вольтера: «що стало смішним, вже не може залишатися небезпечним»
Колись перед людиною постала проблема. Як вимірювати цінності матеріального світу? Як оцінити працю та вартість вкладу людини у загальний добробут? Тоді людина винайшла гроші.
Як і більшість людських винаходів, гроші – це велике добро та велике зло водночас. Спершу розглянемо їхні позитивні риси. За до грошей людина може забезпечити себе житлом, їжею, одягом та іншими необхідними речами. Їй не потрібно все робити самій. Так, програміст виконує свою роботу, яка йому до душі, а одяг та їжу купує в кравця та повара.
Коли людина має багато грошей, в неї так само багато можливостей: подорожувати, навчатися в кращих університетах, покращити свою зовнішність за до пластичної операції тощо.
Саме тому, що гроші забезпечують численні потреби, багато людей вирішують, що для життя потрібні лише гроші. І вони присвячують своє життя матеріальним цінностям. Гроші поступово затьмарюють їхній розум. Потрібно заробити більше, працювати без відпочинку… А ось є нагода «обдерти» ближнього! Треба скористатися цією нагодою, адже вона вигідна!
Людина заради грошей іноді стає здатною на злочин, здатною ризикувати здоров’ям, щастям, волею заради грошей. А родина, кохання, дружба, доброта, порозуміння з оточуючими людьми – все це відсувається на задній план. Або ж взагалі відкидається. Спитаєш: навіщо? Відповість: так гроші потрібні! Оце хочу купити, оце та оце. Адже у всіх воно є! Або навпаки, цього ще ні в кого немає…
А тепер спитайте того, хто втратив через гроші здоров’я або сидить у в’язниці, чи варті були гроші їхніх втрат. Він скаже: ні, але тоді я про це не подумав…
Люди забувають, що гроші є благом, коли вони служать людині, а не навпаки. Гроші мають бути для людини, а не людина для грошей! Людині даний не один лише матеріальний світ. Є також світ духовних цінностей. Світ доброти, віри, моральних принципів, кохання та поваги до інших. І я вважаю, що ці два світи рівноцінні. Неможливо в суспільстві прожити без грошей. Але зосередитися на самих грошах - це все одно, що відрубати собі одну руку або вкоротити життя наполовину
з всіх живих істот на землі сміятися вміє тільки людина. То зовсім не дивно, що саме в літературі, яка вважається втіленням найвищих духовних злетів талановитих людей, широко вживаються комічні образи і смішні події, найважливішими різновидами яких є сатира і гумор.
Гумор – це м’який і доброзичливий сміх. Письменник, який використовує гумор у своїх творах не нищить і не заперечує те, що осміює, а лише підсміюється над тим, що описує, досить часто не тільки «вибачаючи» об’єкт, на який спрямований гумор, а й симпатизуючи йому. В той же час уміння сміятися над собою, а вже потім над іншими є безперечною ознакою внутрішньої свободи людини, над якою зовнішні сили не владні.
Щодо сатири, то це вже сміх нещадний, викривальний. Найчастіше сатира використовується для виколення ганебних явищ, які письменник вважає шкідливими для суспільства.
І гумор і сатира широко використовував у своїй творчості видатний руський письменник Антон Павлович Чехов. Він настільки вдало міг висміяти вади суспільства, що назви його творів і імена героїв цих творів використовувалися потім у якості ганебної характеристики тієї чи іншої реальної людини.
Одним з найяскравіших сатиричних творів А. П. Чехова можна вважати оповідання «Хамелеон». Звісно, що назва твору є алегоричною, бо кожному відомо, що ця дивна ящірка досить вдало змінює своє забарвлення відповідно оточуючої обстановки і швидко пристосовується до змін довкілля. Та це в природі. А ось коли людина, як головний герой оповідання Очумєлов, представник правосуддя, який повинен мати твердий погляд на те чи інше явище, докорінно і безсоромно, без жодного зніяковіння, змінює свій погляд на одне й теж явище декілька раз за хвилину – таке хамелеонство ганебне і його треба нещадно викорінювати із суспільних відносин. Саме з легкої руки письменника пристосуванців і сьогодні з презирливістю називають «хамелеонами».
Ще одним дієвим засобом, яким часто користувався А. П. Чехов є іронія – прихована насмішка над чимось або над кимось. Іронія у творах береться ніби в «лапки», тому така характеристика стає повною протилежністю тим якостям, які означають реальний зміст слів, узятих у лапки. Так, у оповіданні «Тонкий і товстий» тонкий і його родина були «приємно вражені» зустріччю з товстим. Він «одвернувся від тонкого», тому що його «занудило» від колишнього шкільного товариша, від його ганебного самоприниження.
Поведінка тонкого і його сина у цій сцені дуже нагадує поведінку героя іншого оповіданні Чехова – «Хамелеон». Якщо Нафанаїл перш, ніж зняти шапку, спочатку «трохи подумав» - чи неба то честі для незнайомої людини? – то потім швидко «впустив картуза» від пошани до високої посади колишнього приятеля товстого.
Усі ці засоби грають важливу руль у характеристиці персонажів творів А. П. Чехова та розкритті ідей цих творів. Саме завдяки їм особисто я прийшла до висновку, що такі вади, як малодушність, запопадливість, чиношанування, самоприниження і підлабузництво – це прояв внутрішнього рабства людини. А щоб завжди залишати гідною, треба знати собі ціну і поводитися на рівних з усіма оточуючими зважаючи на їхні чини і посади.
І треба пам’ятати, що сміх – це сильна зброя і важко тне погодитися зі словами філософа і письменника Вольтера: «що стало смішним, вже не може залишатися небезпечним»
Колись перед людиною постала проблема. Як вимірювати цінності матеріального світу? Як оцінити працю та вартість вкладу людини у загальний добробут? Тоді людина винайшла гроші.
Як і більшість людських винаходів, гроші – це велике добро та велике зло водночас. Спершу розглянемо їхні позитивні риси. За до грошей людина може забезпечити себе житлом, їжею, одягом та іншими необхідними речами. Їй не потрібно все робити самій. Так, програміст виконує свою роботу, яка йому до душі, а одяг та їжу купує в кравця та повара.
Коли людина має багато грошей, в неї так само багато можливостей: подорожувати, навчатися в кращих університетах, покращити свою зовнішність за до пластичної операції тощо.
Саме тому, що гроші забезпечують численні потреби, багато людей вирішують, що для життя потрібні лише гроші. І вони присвячують своє життя матеріальним цінностям. Гроші поступово затьмарюють їхній розум. Потрібно заробити більше, працювати без відпочинку… А ось є нагода «обдерти» ближнього! Треба скористатися цією нагодою, адже вона вигідна!
Людина заради грошей іноді стає здатною на злочин, здатною ризикувати здоров’ям, щастям, волею заради грошей. А родина, кохання, дружба, доброта, порозуміння з оточуючими людьми – все це відсувається на задній план. Або ж взагалі відкидається. Спитаєш: навіщо? Відповість: так гроші потрібні! Оце хочу купити, оце та оце. Адже у всіх воно є! Або навпаки, цього ще ні в кого немає…
А тепер спитайте того, хто втратив через гроші здоров’я або сидить у в’язниці, чи варті були гроші їхніх втрат. Він скаже: ні, але тоді я про це не подумав…
Люди забувають, що гроші є благом, коли вони служать людині, а не навпаки. Гроші мають бути для людини, а не людина для грошей! Людині даний не один лише матеріальний світ. Є також світ духовних цінностей. Світ доброти, віри, моральних принципів, кохання та поваги до інших. І я вважаю, що ці два світи рівноцінні. Неможливо в суспільстві прожити без грошей. Але зосередитися на самих грошах - це все одно, що відрубати собі одну руку або вкоротити життя наполовину