Ніна Бічуя видатна українська письменниця. Вона написала багато творів для дітей. Один з них "Шпага Славка Беркути". Мені дуже сподобався цей твір. Мабуть, тому що там описується життя звичайних дітей та звичайних учнів школи. Те, як вони підтримували один одного, те, чим вони займалися, окрім уроків.
Найбільше, у цьому творі, мені сподобалось, як учні 7-Б намагались до Славкові. Як вони пішли до міліції, щоб переконати жінку, що там працює. І як їм це вдалось, вони вмовили її прийти на суд. І саме це стало вирішальним для Славка.
Ось ця "інтрига", неочікуваний поворот сюжету, повісті, це й сподобалось мені найбільше.
Прочани їхали вузькими провулками Подолу. їм перегородили дорогу міщани, що святкували народження сина у Тараса Сурмача. Стали наполягати, щоб подорожні з ними випили — ті не хотіли, слово за слово, і спалахнула сварка. Міщани, мовляв, власним коштом будують укріплення, платять податки, а кармазини (реєстрові козаки) тільки в дорогому одязі роз’їжджають, п’ють та гуляють. Нарешті панотця пропустили, а він тяжко задумався й зрозумів, що тут не обійшлося без намовлянь Іванця Брюховецького. Черевань, прагнучи розважити старого Шрама, сказав, щоб той так не переймався, адже в них є і хліб, і до хліба. Шрам розгнівався й назвав його Барабашем. Черевань дуже образився, потім сказав, що готовий хоч куди йти разом зі Шрамом боротися.
Ніна Бічуя видатна українська письменниця. Вона написала багато творів для дітей. Один з них "Шпага Славка Беркути". Мені дуже сподобався цей твір. Мабуть, тому що там описується життя звичайних дітей та звичайних учнів школи. Те, як вони підтримували один одного, те, чим вони займалися, окрім уроків.
Найбільше, у цьому творі, мені сподобалось, як учні 7-Б намагались до Славкові. Як вони пішли до міліції, щоб переконати жінку, що там працює. І як їм це вдалось, вони вмовили її прийти на суд. І саме це стало вирішальним для Славка.
Ось ця "інтрига", неочікуваний поворот сюжету, повісті, це й сподобалось мені найбільше.
Все що змогла придумати, сподіваюсь до
IV
Прочани їхали вузькими провулками Подолу. їм перегородили дорогу міщани, що святкували народження сина у Тараса Сурмача. Стали наполягати, щоб подорожні з ними випили — ті не хотіли, слово за слово, і спалахнула сварка. Міщани, мовляв, власним коштом будують укріплення, платять податки, а кармазини (реєстрові козаки) тільки в дорогому одязі роз’їжджають, п’ють та гуляють. Нарешті панотця пропустили, а він тяжко задумався й зрозумів, що тут не обійшлося без намовлянь Іванця Брюховецького. Черевань, прагнучи розважити старого Шрама, сказав, щоб той так не переймався, адже в них є і хліб, і до хліба. Шрам розгнівався й назвав його Барабашем. Черевань дуже образився, потім сказав, що готовий хоч куди йти разом зі Шрамом боротися.