к терен. До того, як герой зустрічає Джульєтту, він сприймає любов, як порив, як пристрасть. Його можна навіть назвати донжуаном, бажаючим самоствердитися.
На початку п’єси герой поводиться подібно незрілим романтикам – завойовує недоступну дівчину. Але дізнавшись юну Джульєтту, Ромео розуміє, що саме ця зустріч є доленосною для нього. Закоханість у Розалін зникає, і залишається тільки справжнє почуття захопленості Джульєттою.
На маскараді молоді люди відразу ж відкрито проявляють один до одного симпатію і цілуються.
Любов до Джульєтти змінює Ромео в кращу сторону. Герой більше не кляне це почуття, як робив раніше, палаючи надуманою пристрастю до Розалінда. Зустрівши Джульєтту, Ромео задається питанням, а чи любив він до цих пір? І відповідає сам собі, що немає, до Джульєтти всі дівчата були «неправдивими богинями». Герой давно прагнув до любові, вважаючи, що в цьому зможе знайти сенс життя. Тому Ромео штучно роздував полум’я пристрасті до Розалінда. Але несправжнє полум’я швидко згасло з появою в його житті Джульєтти.
Любов до Джульєтти зробила Ромео рішучіше. Він не боїться піти проти традицій суспільства і вступає в таємний шлюб з коханою дівчиною.
Любов героїв була великою і справжньою, але не змогла перемогти вікову ворожнечу сімей. Ромео і Джульєтта стали жертвами необгрунтованої ненависті оточуючих.
Головний герой знайшов сенс життя в любові до Джульєтті. Тому він не міг винести втрату коханої дружини. Коли Ромео бачить Джульєтту в склепі, то приймає рішення випити отруту.
1."Костя ніколи не плакав. Не плакав та й годі, такий кумедний! Як його вже не били і хто вже його не бив: і ланові, і кухарки, і скотарі, і свинопаси — нізащо не плакав! Уже й на парі йшли не раз, що заплаче, і таки ні. . Коли ж уже, наприклад, кинуть за пазуху жарину або заткнуть голку в бік, то заверещить тоненько-тоненько, зажмуриться й біжить куди попало. А все-таки не плаче! Його так і прозвали за це "кам'яним виродком"".
2. А панську худобу.
3. "Коли йому починали говорити, що він — байстрюк, а батько його — пан. "
4. На холеру, але холера не підтвердилась.
5. Пана
6.Коли Тетяна почала кричати и забирати недокурок, який викинув пан.
к терен. До того, як герой зустрічає Джульєтту, він сприймає любов, як порив, як пристрасть. Його можна навіть назвати донжуаном, бажаючим самоствердитися.
На початку п’єси герой поводиться подібно незрілим романтикам – завойовує недоступну дівчину. Але дізнавшись юну Джульєтту, Ромео розуміє, що саме ця зустріч є доленосною для нього. Закоханість у Розалін зникає, і залишається тільки справжнє почуття захопленості Джульєттою.
На маскараді молоді люди відразу ж відкрито проявляють один до одного симпатію і цілуються.
Любов до Джульєтти змінює Ромео в кращу сторону. Герой більше не кляне це почуття, як робив раніше, палаючи надуманою пристрастю до Розалінда. Зустрівши Джульєтту, Ромео задається питанням, а чи любив він до цих пір? І відповідає сам собі, що немає, до Джульєтти всі дівчата були «неправдивими богинями». Герой давно прагнув до любові, вважаючи, що в цьому зможе знайти сенс життя. Тому Ромео штучно роздував полум’я пристрасті до Розалінда. Але несправжнє полум’я швидко згасло з появою в його житті Джульєтти.
Любов до Джульєтти зробила Ромео рішучіше. Він не боїться піти проти традицій суспільства і вступає в таємний шлюб з коханою дівчиною.
Любов героїв була великою і справжньою, але не змогла перемогти вікову ворожнечу сімей. Ромео і Джульєтта стали жертвами необгрунтованої ненависті оточуючих.
Головний герой знайшов сенс життя в любові до Джульєтті. Тому він не міг винести втрату коханої дружини. Коли Ромео бачить Джульєтту в склепі, то приймає рішення випити отруту.
1."Костя ніколи не плакав. Не плакав та й годі, такий кумедний! Як його вже не били і хто вже його не бив: і ланові, і кухарки, і скотарі, і свинопаси — нізащо не плакав! Уже й на парі йшли не раз, що заплаче, і таки ні. . Коли ж уже, наприклад, кинуть за пазуху жарину або заткнуть голку в бік, то заверещить тоненько-тоненько, зажмуриться й біжить куди попало. А все-таки не плаче! Його так і прозвали за це "кам'яним виродком"".
2. А панську худобу.
3. "Коли йому починали говорити, що він — байстрюк, а батько його — пан. "
4. На холеру, але холера не підтвердилась.
5. Пана
6.Коли Тетяна почала кричати и забирати недокурок, який викинув пан.
7. Недокурок.