"Гер Переможний". Назвати художні деталі і пояснити що вони ознаяають у цій новелі. Розшифрувати прислів'я і поянити, як вони перегукуються з ідеєю новели. Розгадати ребус
Друга світова війна прийшла в Україну не в червні 1941 року, а в вересні 1939 року. Принаймні, західні українці цю дату запам’ятали дуже чітко. Польське військо було малоефективним і деморалізованим, а тому воювати проти двох мільйонних армій – німецької і совєтської – не було сенсу. «Військо польське на роверах» жартували українці, і це майже стовідсотково відображало справжню картинку.
Через те, що першими підминати Польщу почали німці, і особливого спротиву не було, їм вдалося просунутись досить далеко. Далі, ніж було попередньо домовлено з совєтами в пакті Молотова-Рібентропа. Втім, досить швидко з’явилась «доблесна» Красна армія, і німцям довелось відступити.
Говорити про те, що німців чи більшовиків хтось особливо радісно зустрічав, було б неправдою. Переважно їх появу сприймали як звичайну зміну окупанта і не більше. Можливо, хтось комусь і виносив хліб-сіль, але це були скоріше винятки, аніж правило. В суспільстві панувала непевність і тривога. Люди чудово знали, хто такі більшовики, пам’ятали про недавній Голодомор на Великій Україні і про сотні спухлих українців з-за Збруча, яким пощастило пробратися в Галичину за куском хліба. Ілюзій особливих не мали. До німців ставлення було дещо краще. Все-таки європейська Німеччина – не пара обдертим більшовикам. Втім, загалом у повітрі витало погане передчуття якихось важких подій, і люди просто намагались вижити. Дуже скоро погане передчуття перевершило будь-які сподівання…
Родина моєї бабці Віри жила в Тернополі. Війна застала їх в новій хаті, яку батьки щойно завершили будувати після багатьох років переїздів по селах Галичини. Прадід вчителював. Ідеально знав 7 мов, але в Тернополі роботи отримати не міг, бо не хотів переходити на польське і ставати поляком.
«причи́нна» — романтична тараса шевченка, написана орієнтовно в 1837 році в петербурзі, один з ранніх творів поета.
датується орієнтовно на підставі свідчень шевченка в автобіографії (де він називає «причинну» серед ранніх своїх творів) та на допиті в iii відділі у справі кирило-мефодіївського братства 21 квітня 1847 року (під час якого поет зазначив, що почав писати вірші 1837), а також на підставі повідомлення євгена гребінки в листі догригорія квітки-основ'яненка від 18 листопада 1838 року про передачу шевченком творів для публікації в альманасі «ластівка».
автограф невідомий. найраніший повний текст, що дійшов до сьогодні, — першодрук в альманасі «ластівка».
«причинна» — один із ранніх творів шевченка, написаний ще до його викупу з кріпацтва. в автобіографії поет зазначив, що перші вірші складалися ним у петербурзі влітньому саду і що з численних ранніх своїх спроб він згодом опублікував тільки «причинна»:
«у цьому саду і в той же час почав він[1]робити етюди у віршованому мистецтві; з багаточисельних спроб він згодом надрукував лише одну «причинна»[2].
як свідчить запис аполлона мокрицького у щоденнику, 31 березня 1837 року він показував вірш шевченка карлу брюллову та віктору григоровичу:
«показав його вірш, яким брюллов був надзвичайно задоволений, і, побачивши з оного думки і почуття молодої людини, зважився витягати його з кріпосного стану»[5].
Друга світова війна прийшла в Україну не в червні 1941 року, а в вересні 1939 року. Принаймні, західні українці цю дату запам’ятали дуже чітко. Польське військо було малоефективним і деморалізованим, а тому воювати проти двох мільйонних армій – німецької і совєтської – не було сенсу. «Військо польське на роверах» жартували українці, і це майже стовідсотково відображало справжню картинку.
Через те, що першими підминати Польщу почали німці, і особливого спротиву не було, їм вдалося просунутись досить далеко. Далі, ніж було попередньо домовлено з совєтами в пакті Молотова-Рібентропа. Втім, досить швидко з’явилась «доблесна» Красна армія, і німцям довелось відступити.
Говорити про те, що німців чи більшовиків хтось особливо радісно зустрічав, було б неправдою. Переважно їх появу сприймали як звичайну зміну окупанта і не більше. Можливо, хтось комусь і виносив хліб-сіль, але це були скоріше винятки, аніж правило. В суспільстві панувала непевність і тривога. Люди чудово знали, хто такі більшовики, пам’ятали про недавній Голодомор на Великій Україні і про сотні спухлих українців з-за Збруча, яким пощастило пробратися в Галичину за куском хліба. Ілюзій особливих не мали. До німців ставлення було дещо краще. Все-таки європейська Німеччина – не пара обдертим більшовикам. Втім, загалом у повітрі витало погане передчуття якихось важких подій, і люди просто намагались вижити. Дуже скоро погане передчуття перевершило будь-які сподівання…
Родина моєї бабці Віри жила в Тернополі. Війна застала їх в новій хаті, яку батьки щойно завершили будувати після багатьох років переїздів по селах Галичини. Прадід вчителював. Ідеально знав 7 мов, але в Тернополі роботи отримати не міг, бо не хотів переходити на польське і ставати поляком.
«причи́нна» — романтична тараса шевченка, написана орієнтовно в 1837 році в петербурзі, один з ранніх творів поета.
датується орієнтовно на підставі свідчень шевченка в автобіографії (де він називає «причинну» серед ранніх своїх творів) та на допиті в iii відділі у справі кирило-мефодіївського братства 21 квітня 1847 року (під час якого поет зазначив, що почав писати вірші 1837), а також на підставі повідомлення євгена гребінки в листі догригорія квітки-основ'яненка від 18 листопада 1838 року про передачу шевченком творів для публікації в альманасі «ластівка».
автограф невідомий. найраніший повний текст, що дійшов до сьогодні, — першодрук в альманасі «ластівка».
«причинна» — один із ранніх творів шевченка, написаний ще до його викупу з кріпацтва. в автобіографії поет зазначив, що перші вірші складалися ним у петербурзі влітньому саду і що з численних ранніх своїх спроб він згодом опублікував тільки «причинна»:
«у цьому саду і в той же час почав він[1]робити етюди у віршованому мистецтві; з багаточисельних спроб він згодом надрукував лише одну «причинна»[2].як свідчить запис аполлона мокрицького у щоденнику, 31 березня 1837 року він показував вірш шевченка карлу брюллову та віктору григоровичу:
«показав його вірш, яким брюллов був надзвичайно задоволений, і, побачивши з оного думки і почуття молодої людини, зважився витягати його з кріпосного стану»[5].