..Почувся вистріл, Климко впав на землю... Куля не влучила в хлопця, а тільки зачепила його, але він все одно втратив свідомість - через шок та втому. Чоловік та жінка, які також потрапили під розстріли і тікали з місця події побачили хлопця ли та забрали з собою. Чоловіка звали Мартин, а жінку Оксана, Мартин працював місцевим лікарем та вже довгий час лікував поранених у маленькому воєнному госпіталі, а Оксана була вчителькою і на тей час не правцювала. Дітей у них не було і щоб якось згладити це гре, вони вирішили врятувати хлопчика. Мартин побачив, що за весь час хлопець втратив багато крові і почав його лікувати, але щоб не залишати його без нагляду, то вирішив залишити його вдома під наглядом жінки. Декілька днів лікар працював над Климком, боровся зі смерттю і нарешті хлопець прокинувся. Деякий час Климко поправлявся та нарешті видужав. Мартин часто брав його на роботу як маленького помічника, а Климкові це було в радість. За час проживання в цій сім'ї від дуже звик до добрих людей і хотів їм завжди допомагати. Згодом війна закінчилася, Климко поїхав до столиці, щоб навчатися на лікаря. Там познайомився з хорошою дівчиною, яка йому дуже сподобалася. Після закінчення університету, хлопець завів сім'ю та став працювати районним лікарем у тому місці де проживав Мартин. Прийшов йому на зміну. Згодом дружина Климка подарувала Мартинові та Оксані внуків і бабуся та дідусь проводили чудово час виховуючи їх. А про ті жахливі хвилини, коли здавалося, життя хлопця висіло на волосині - ніхто не згадує. То був ще один шанс на життя, а Климко його використав на всі сто.
Карантин - це обовьязкова міра безпеки у період реальної небезпеки. Саме під час самоізоляції людина потребує уваги і стійкості оскільки спокуса війти на вулицю (як на потенційно небезпечну територію) дуже великий. В період карантину лише відповідальність людей може хоча б трохи затримувати поширення хвороби. Під час карантину можна приділити трохи більше часу на свої хоббі. Чи то малювання, чи то музика, чи то танці і так далі, оскільки з'являється час на саморозвиток.
Також можна приділити увагу літературі, іноземним мовам таким чином збагачуючи свій словниковий запас.
В принципе продолжай розвивать тему и будет тебе счастье ;)
P.S Понимаю как вам тяжело с количеством дз, Поэтому, ДЕРЖИТЕСЬ!!!
Куля не влучила в хлопця, а тільки зачепила його, але він все одно втратив свідомість - через шок та втому. Чоловік та жінка, які також потрапили під розстріли і тікали з місця події побачили хлопця ли та забрали з собою. Чоловіка звали Мартин, а жінку Оксана, Мартин працював місцевим лікарем та вже довгий час лікував поранених у маленькому воєнному госпіталі, а Оксана була вчителькою і на тей час не правцювала. Дітей у них не було і щоб якось згладити це гре, вони вирішили врятувати хлопчика. Мартин побачив, що за весь час хлопець втратив багато крові і почав його лікувати, але щоб не залишати його без нагляду, то вирішив залишити його вдома під наглядом жінки. Декілька днів лікар працював над Климком, боровся зі смерттю і нарешті хлопець прокинувся. Деякий час Климко поправлявся та нарешті видужав. Мартин часто брав його на роботу як маленького помічника, а Климкові це було в радість. За час проживання в цій сім'ї від дуже звик до добрих людей і хотів їм завжди допомагати. Згодом війна закінчилася, Климко поїхав до столиці, щоб навчатися на лікаря. Там познайомився з хорошою дівчиною, яка йому дуже сподобалася. Після закінчення університету, хлопець завів сім'ю та став працювати районним лікарем у тому місці де проживав Мартин. Прийшов йому на зміну. Згодом дружина Климка подарувала Мартинові та Оксані внуків і бабуся та дідусь проводили чудово час виховуючи їх. А про ті жахливі хвилини, коли здавалося, життя хлопця висіло на волосині - ніхто не згадує. То був ще один шанс на життя, а Климко його використав на всі сто.
Карантин - це обовьязкова міра безпеки у період реальної небезпеки. Саме під час самоізоляції людина потребує уваги і стійкості оскільки спокуса війти на вулицю (як на потенційно небезпечну територію) дуже великий. В період карантину лише відповідальність людей може хоча б трохи затримувати поширення хвороби. Під час карантину можна приділити трохи більше часу на свої хоббі. Чи то малювання, чи то музика, чи то танці і так далі, оскільки з'являється час на саморозвиток.
Також можна приділити увагу літературі, іноземним мовам таким чином збагачуючи свій словниковий запас.
В принципе продолжай розвивать тему и будет тебе счастье ;)
P.S Понимаю как вам тяжело с количеством дз, Поэтому, ДЕРЖИТЕСЬ!!!