Шкільна урокиста лінійка зазвичай розпочинається гімном України. Кожен старається підспівувати як може це ж наш символ- сивол українців.Спершу через помилку вважали що автором є Тарас Шевченко та згодом дізнались справжнього автора цього геніального вірша.Я коли чую гімн держави відчуваю гордість за рідну країну просинається патріотизм і розумію що без її степів , гір, морів не уявляю собі життя .І чомусь завжди хояеться потрапити у ту оспівану козацьку україну. На те ми й українці щоб любити свій гімн!
"Ай дитина ж то вийшла - на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне... Тiльки якесь невеселе, вовчкувате, тихе." "Оце, було, Мотря чи Оришка скаже: "Подай, Чiпко, води!" або - ножа, або - веретено... - то вiн i почне: "А де ж воно лежить, чи стоїть?" Отак розпита?, повагом устане, повагом пiде, пiднiме й повагом подасть..." "Дуже любив Чiпка казки слухати. В казках його зроду розумна голова знаходила немалу роботу. " "Та не такий же й Чiпка вдався, щоб його можна було бiйкою спинити. Спершу-таки боявся матерi, а далi - звик уже й до бiйки, хоч як вона глибоко iнодi в серце впивалася, до живих печiнок доходила... Ой, злий же вiн був тодi! Ой, лютий! Вiн би змiг, - матерi очi видрав, або сам собi що заподiяв, якби не баба..."
розумне... Тiльки якесь невеселе, вовчкувате, тихе." "Оце, було,
Мотря чи Оришка скаже: "Подай, Чiпко, води!" або - ножа, або - веретено...
- то вiн i почне: "А де ж воно лежить, чи стоїть?" Отак розпита?, повагом
устане, повагом пiде, пiднiме й повагом подасть..." "Дуже любив Чiпка казки слухати. В казках його зроду розумна голова
знаходила немалу роботу. " "Та не такий же й Чiпка вдався, щоб його можна було бiйкою спинити.
Спершу-таки боявся матерi, а далi - звик уже й до бiйки, хоч як вона
глибоко iнодi в серце впивалася, до живих печiнок доходила... Ой, злий же
вiн був тодi! Ой, лютий! Вiн би змiг, - матерi очi видрав, або сам собi що
заподiяв, якби не баба..."