Мій улюблений герой із фільму - ексцентричний шоколадний магнат містер Віллі Вонка. Чому він? Герой цікавий хоча б тим що, провів на самоті десять років на своїй фабриці. І рішення про оголошення, в якому йдеться що він хоче влаштувати розіграш п’яти золотих квитків, які дозволять п’ятьом дітям побувати на його фабриці. А призом у цій грі стане довічне забезпечення шоколадом, ще й одному щасливцю — буде нагородою якийсь особливий приз. Цікаве рішення, чи не так? Найкраще характер героя можна описати подіями в кінці фільму коли містер Вонка не виявляє ні найменшого жалю з приводу того, що сталося з неслухняними дітьми, судячи з усього, це навіть забавляє його. Ні, я ні в якому разі не пропагондую ідею про насилля, але маленька частинка безумства притягує погляд до Вонки роблячи його якщо не особливим то цікавим точно!
Квітучий яблуневий сад (опис)Колір яблуні! Колір ніжності весен їй, колір радості весняної, колір весен їй мрії. Іду по стежці, що змійкою в’ється між рідким чагарником. Вона веде мене в сад. У дивний, квітучий яблуневий сад. От він коштує, щасливий, богатый, розкішний! І легка прохолодь овіває його. Сад спалахнув пінною пожежею переді мною. Біло-рожеві маси квітів. Блакитне прозоре небо… Сад весь наповнений гулом бджіл. Після побачення з кожною квіточкою вони несуть із собою на лапках ніжний пилок і ароматний нектарПраворуч, на повороті до альтанки, яблуня схилилася, схожа на жінку в білій накидці, що махає мені білосніжною рукою. На корі дерев намиста роси переливаються на сонечку. А під деревами – свіжа зелень трав, посипана легкою заметіллю ніжно-рожевих, сніжно-білих пелюстківЦя довга алея веде мене до самого серця саду – у саму гущавину молодих квітучих яблунь. І отут уже губишся, що же з них прекрасніше? Але краса квітучих яблунь не вічна. І сад, начебто розуміючи це, за короткий час прагне показати вся своя пишнота: і звуки, і фарби, і заходиЗ вікна моєї кімнати я дивлюся на сад, і щастя прокидається із мною щоранку. Весь, весь білий! Після темної, непогожої осені й холодної зими знову ти молодий, повний щастя, ангели небесні не покинули тебе
Чому він? Герой цікавий хоча б тим що, провів на самоті десять років на своїй фабриці. І рішення про оголошення, в якому йдеться що він хоче влаштувати розіграш п’яти золотих квитків, які дозволять п’ятьом дітям побувати на його фабриці. А призом у цій грі стане довічне забезпечення шоколадом, ще й одному щасливцю — буде нагородою якийсь особливий приз. Цікаве рішення, чи не так?
Найкраще характер героя можна описати подіями в кінці фільму коли
містер Вонка не виявляє ні найменшого жалю з приводу того, що сталося з неслухняними дітьми, судячи з усього, це навіть забавляє його.
Ні, я ні в якому разі не пропагондую ідею про насилля, але маленька частинка безумства притягує погляд до Вонки роблячи його якщо не особливим то цікавим точно!