Значення відповідальності людини за свою справу і вчинки. Відповідальність дуже нерозривно зв’язана з розвитком і становленням людини у суспільстві, також за рахунок відповідальності людина може виражати свою свободу слова.Кожна людина переди тим як що небудь зробить завжди повинна передбачувати наслідки . Не просто так було придумане прислів'я: Десять раз подумай, один раз зроби. Я мабуть с цим погоджусь . Уже в ХХІ столітті, в наш час відповідальність постає як основа моральних цінностей. Вона в свою чергу розповсюджується абсолютно на всі сфери діяльності людини, а також приватного, політичного і суспільно життя особистості в цілому. На мою думку можна зробити наступні висновки, що відповідальність є дуже важливою сутністю ознакою особистості. Тому що завдяки відповідальності ми можемо реалізувати себе в суспільстві як індивіди і як соціальна особистість.
Поет постійно відчуває зв'язок із рідним краєм, виявляє до України синівську любов. Перебуваючи в далеких степах, він прагнув, щоб вітер приніс хоч "крихітку землі із-за Дніпра". Шевченко мріє ще повернутися в Україну, подивитися на її чарівну природу:
Може, ще я подивлюся
На мою Україну... —
писав Т. Шевченко в поезії "Лічу в неволі дні і ночі..."
Кожним рядочком своїх творів великий Кобзар засвідчував любов до України, непереможне бажання бачити її вільною й незалежною. З якою силою і впевненістю було сказано:
Я так люблю
мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю.
Поет був упевнений, що поневолені люди скоро звільняться, настане страшний суд над панами, і на оновленій землі щасливо житимуть українці. Шевченко висловлював бажання бути похованим на могилі серед степу рідної України. У поезії "Заповіт" автор, ніби забувши про особистий мотив, яким розпочав вірш, мріє про те, щоб Дніпро поніс ворожу кров у синє море. Про свою смерть говорить тільки одним словом: поховайте, після чого йде заклик до повстання. У поезії "Тим неситим очам" Шевченко проголошує гімн вільній і щасливій людині.
Любов і віра у світле майбуття українського народу допомагали Шевченкові вистояти, перенести злигодні й поневіряння. Минуло багато часу, але поезії великого Кобзаря й зараз дивують, зачаровують сучасників, вчать відданості країні й безмірної синівської любові до матері-України.
Уже в ХХІ столітті, в наш час відповідальність постає як основа моральних цінностей. Вона в свою чергу розповсюджується абсолютно на всі сфери діяльності людини, а також приватного, політичного і суспільно життя особистості в цілому.
На мою думку можна зробити наступні висновки, що відповідальність є дуже важливою сутністю ознакою особистості. Тому що завдяки відповідальності ми можемо реалізувати себе в суспільстві як індивіди і як соціальна особистість.
Поет постійно відчуває зв'язок із рідним краєм, виявляє до України синівську любов. Перебуваючи в далеких степах, він прагнув, щоб вітер приніс хоч "крихітку землі із-за Дніпра". Шевченко мріє ще повернутися в Україну, подивитися на її чарівну природу:
Може, ще я подивлюся
На мою Україну... —
писав Т. Шевченко в поезії "Лічу в неволі дні і ночі..."
Кожним рядочком своїх творів великий Кобзар засвідчував любов до України, непереможне бажання бачити її вільною й незалежною. З якою силою і впевненістю було сказано:
Я так люблю
мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю.
Поет був упевнений, що поневолені люди скоро звільняться, настане страшний суд над панами, і на оновленій землі щасливо житимуть українці. Шевченко висловлював бажання бути похованим на могилі серед степу рідної України. У поезії "Заповіт" автор, ніби забувши про особистий мотив, яким розпочав вірш, мріє про те, щоб Дніпро поніс ворожу кров у синє море. Про свою смерть говорить тільки одним словом: поховайте, після чого йде заклик до повстання. У поезії "Тим неситим очам" Шевченко проголошує гімн вільній і щасливій людині.
Любов і віра у світле майбуття українського народу допомагали Шевченкові вистояти, перенести злигодні й поневіряння. Минуло багато часу, але поезії великого Кобзаря й зараз дивують, зачаровують сучасників, вчать відданості країні й безмірної синівської любові до матері-України.