В останні роки свого життя, попри хворобу, Старицький написав історичний роман «Оборона Буші» (1894), романи «Перед бурей» (1897), «Молодість Мазепи» (1898), «Разбойник Кармелюк» (1903) та інші російською мовою. «Разбойник Кармелюк» вперше опубліковано у газеті «Московский листок», окремою книгою цей роман вийшов у Москві у 1908 році. Українською мовою роман виходив у Львові (1909–1910) та у Чернівцях (1927). У 1927–1928 р.р. під назвою «Кармелюк» роман вийшов у Києві за редакцією Л. М. Старицької. У 1957 та у 1959 роках роман з незначними скороченнями видавало видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь». У 1965 р. цей роман випустило видавництво «Дніпро» російською мовою під назвою «Разбойник Кармелюк», а у 1971 році — українською мовою під назвою «Кармелюк». Видання «Поезії» (1908);«Драматичні твори» (1907–1910);«Вибрані твори» (1954);«Вибрані твори» (1959);«Твори в восьми томах» (1963–1965);«Твори у шести томах» (1989), видавництво «Дніпро»;«Разбойник Кармелюк», (1988), видавництво «Дніпро».
"Ай дитина ж то вийшла - на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне... Тiльки якесь невеселе, вовчкувате, тихе." "Оце, було, Мотря чи Оришка скаже: "Подай, Чiпко, води!" або - ножа, або - веретено... - то вiн i почне: "А де ж воно лежить, чи стоїть?" Отак розпита?, повагом устане, повагом пiде, пiднiме й повагом подасть..." "Дуже любив Чiпка казки слухати. В казках його зроду розумна голова знаходила немалу роботу. " "Та не такий же й Чiпка вдався, щоб його можна було бiйкою спинити. Спершу-таки боявся матерi, а далi - звик уже й до бiйки, хоч як вона глибоко iнодi в серце впивалася, до живих печiнок доходила... Ой, злий же вiн був тодi! Ой, лютий! Вiн би змiг, - матерi очi видрав, або сам собi що заподiяв, якби не баба..."
розумне... Тiльки якесь невеселе, вовчкувате, тихе." "Оце, було,
Мотря чи Оришка скаже: "Подай, Чiпко, води!" або - ножа, або - веретено...
- то вiн i почне: "А де ж воно лежить, чи стоїть?" Отак розпита?, повагом
устане, повагом пiде, пiднiме й повагом подасть..." "Дуже любив Чiпка казки слухати. В казках його зроду розумна голова
знаходила немалу роботу. " "Та не такий же й Чiпка вдався, щоб його можна було бiйкою спинити.
Спершу-таки боявся матерi, а далi - звик уже й до бiйки, хоч як вона
глибоко iнодi в серце впивалася, до живих печiнок доходила... Ой, злий же
вiн був тодi! Ой, лютий! Вiн би змiг, - матерi очi видрав, або сам собi що
заподiяв, якби не баба..."