КОНТРОЛЬНА РОБОТА №3 (ЗА ТВОРЧІСТЮ М.СТЕЛЬМАХА, повість «Гуси–лебеді летять»).
І ВАРІАНТ
Початковий рівень
Визнач правильне твердження («так», «ні»)
М.Стельмах присвятив свою повість дядьку Себастіяну (твір «Гуси–лебеді летять»).
На думку діда Дем’яна, найдорожчим для бідного чоловіка є земля, подружня вірність і пісня.
Люба поважає Михайлика, оскільки він допомагає їй збирати у лісі гриби, ягоди, горіхи.
Середній та достатній рівні
1. Вчительку Михайлика звали:
а)Василина Іванівна; б)Настя Василівна; в)Олена Андріївна.
2. Найбільше Панас Дем’янович цінував у людині:
а)кмітливість і винахідливість; б)швидкість і пунктуальність;
в) свіжу сорочку і чисту совість.
3. Чого не знав Михайлик, коли вчителька перевіряла його готовність до навчання у школі?
а)Таблицю множення; б)алфавіт; в)послідовність рахування чисел після ста.
4. Своєю слабкістю головний герой вважав:
А) збирання грибів; б) полювання з дідом; в) читання.
5. Великою розкішшю для Михайлика були:
А) окуляри; б) штанці; чоботи.
6. Що цікавого розповіла Люба Михайлику під час зустрічі? Про:
А) пригоди у Якимівській загорожі; б) народження своєї сестри; в) прочитану цікаву книжку.
Високий рівень
Напишіть твір–мініатюру на тему:
«Чим мені подобається Михайлик, герой твору М.Стельмаха «Гуси–лебеді летять».
Відповідь:
У літературній дискусії 1925-1928 рр. порушено важливі проблеми: бути чи не бути українській культурі (письменству) і нації повноцінними суверенними явищами у світовому контексті. Розпочав її М. Хвильовий статтею-відповіддю «Про “сатану в бочці”, або графоманів, спекулянтів та інших “просвітян”» («Культура і побут», 1925, 30 квітня) на виступ «Про критику і критиків у літературі» «плужанина» Г. Яковенка, який звинуватив конкурсне журі ж. «Червоний шлях» в «олімпійстві», перешкоджанні входженню молоді «від плуга та верстата» в літ-ру.
М. Хвильовий обґрунтовував потребу високого рівня розвитку літ-ри, відкидав популістське ставлення до неї, вказував на провінційщину «плужан», які обстоювали ідеї пролеткульту, «напостівства», «октябризму», живили «червону просвіту», культивували безперспективне малоросіянство. М. Хвильовий, висунувши гасло «Европа чи просвіта?», обрав перспективну, історично виправдану орієнтацію на «психологічну Європу», витлумачуючи її як «грандіозну цивілізацію», перейняту духотворчим фаустівським неспокоєм, із характерними для неї постатями «класичного типу громадянської людини».
Для втілення цієї програми М. Хвильовий пропонував власні концепції «азіятського ренесансу» та «романтики вітаїзму», що були дискредитовані вульгарно-соціологічною критикою. На підставі публікацій М. Хвильового 24 травня 1925 проведено диспут у ВУАН, присвячений шляхам розвитку укр. письменства.
Особливого розголосу набув памфлет «Апологети писаризму» М. Хвильового, опубл. 1926 у г. «Культура і побут», в якому, крім літ. проблем, висвітлено аспекти українізації та нац. життя. У 13-му розділі цього твору «Московські задрипанки» автор наголошував, що «від російської культури, від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати». Й. Сталін витлумачив цей заклик як фіз. втечу «геть від Москви»
МІФИ НАРОДІВ СВІТУ
ГРЕЦЬКІ МІФИ
Гомер
Відомості про автора:
Легендарний епічний поет Стародавньої Греції. Про особу Гомера практично відсутні достовірні відомості, про це свідчить те, що в античних джерелах історично реальний образ сліпого мандрівного співака переплітається з явно фантастичними вигадками. Навіть саме ім'я Гомера нерідко тлумачилося не як ім'я, а назва "заручника" або "сліпця".
Гомеру приписувалося авторство значної частини репертуару виконавців епічних творів (рапсодів). Пізніше в якості нібито справжніх творів Гомера були виділені дві епічні поеми "Іліада" і "Одіссея", а також більш дрібні твори ("гомерівські гімни", комічна поема" Маргіт " та ін.). За честь називатися батьківщиною Гомера сперечалися "сім міст" (Смірна, Хіос, Колофон, Саламін, Родос, Аргос, Афіни), по-різному визначалося і час життя Гомера – між XII і VII ст. До н. е.
Втім, і на" Іліаду "і на" одіссею " в різні епохи існували різні погляди. Наприклад, німецький вчений Ф. А. Вольф прийшов до висновку, що "Іліада" і "Одіссея" – це не цілісний твір, а зібрання окремих пісень. Інший німецький дослідник Ф.Шлегель прямо називав гомерівський епос не авторським твором, а плодом колективної творчості багатьох народних поетів.