Контрольна робота. творчість в. симоненка, м. павленко, л. пономаренко. 7 клас. 1 варіант. 1 рівень (тести) 1.у вірші в. симоненка «лебеді материнства» якими очима заглядає в шибку казка? а) синіми; б) зеленими; в) карими; г) сивими . 2. заклик «мріяти й шукати, доки жити» звучить у вірші в. симоненка: а) «лебеді материнства»; б) «гей, нові колумби й магеллани»; в) «перехожий»; г) «ти знаєш, що ти — людина? » 3. до чого закликає в. симоненко в поезії «ти знаєш, що ти — людина? » а) жити й кохати; б) працювати й творити; в) мріяти й фантазувати. 4. у якій поезії в. симоненка ліричного героя у важку хвилину підтримають рідні верби і тополі? а) «гей, нові колумби й магеллани»; б) «лебеді материнства»; в) «перехожий»; г) «ти знаєш, що ти — людина? » 5. як ставилися вдови до полонених німців? (новела «гер переможений») а)із співчуттям; б) зі зневагою; в) із ненавистю; г) із байдужістю. 6. як поховали фрідріха? а) скромно; б) не по-людськи ; в) із почестями. 7. що було в отворі на місці цеглини? а) хустина; б) рукавиця; в) стрічка; г) іграшка. 8. основні події повісті м. павленко «русалонька із 7-в…» відбуваються: а) у місті вишнопіль; б) у місті києві; в) у селі половинчик; г) у миргороді. 9. кому з роду кулаківських є софійка? а) васюні ; б) фролу; в); якову; г) вадимові. 10. про що попереджає м. павленко, зобразивши рід кулаківських? а) треба боятися привидів; б) не можна забувати про сімейні реліквії; в) не робити тяжких гріхів, щоб нащадки через них не страждали. 2 рівень 1. чи правильно вели себе діти з полоненими в новелі л. пономаренко «гер переможений»? аргументуйте відповідь. 2. як ви розумієте вислів із поезії в. симоненка «гей, нові колумби й магеллани» : «шкварити байдужість на вогні! » ?
Нещодавно я прочитала оповідання Л.Вороніної «Таємне товариство боягузів». В ньому розповідається про неймовірні і фантастичні пригоди хлопця на ім'я Клим.
А все почалося з того, що цей хлопець дуже боявся свого сусіда на прізвисько Кактус. Адже йому частенько доводилося або рятуватися втечею, або отримувати незаслужено стусанів та ще й чути образливі слова від цього бешкетника.
Одного разу після чергової такої втечі Клим випадково потрапляє у таємне товариство боягузів. Саме в цьому товаристві він побачив себе зі сторони і зрозумів, що є звичайнісіньким боягузом. Щоб до комусь, йому самому потрібно було змінитися. Ось так він став іншим. Нарешті навчився вірити у свої сили, приймати правильні рішення і знаходити вихід із складних ситуацій. Так, хлопець не розгубився, а повністю виконав все по плану бабусі і дістався до машини часу. Проявив кмітливість і здогадався, що мухи можуть бути зброєю проти синьомордих. Ось так він став відважним не тому, що не мав страху, а тому, що навчився правильно діяти, коли було страшно. Клим доклав чимало зусиль, щоб врятувати планету і своїх рідних.
Це фантастичне оповідання є надзвичайно захоплюючим і дуже цікавим. Спонукає нас бути сміливими, кмітливими, стояти на боці правди і вірити у свої сили.
Мені дуже подобається це оповідання. Раджу його прочитати
Відповідь:Твір «Ніч перед боєм» оповідає про відступ радянських зневірених солдатів додому через річку Десну, де вони зустрічають двох дідів-перевізників, які своїми словами надихають деяких військових на повернення до бою і боротьби до останнього подиху.
У землянці, де зібралось приблизно 30 чоловік, Іван Дробот питає капітана Петра Колодуба про його «внутрішній секрет». Той відповідає, що його змінив відступ через Десну, коли він познайомився зі старими дідами-рибалками. Вони відступали вже декілька днів і були останніми хто мав перейти через Десну. Переправити їх мали два діди-рибалки Савка і Платон.
Всю дорогу діди між собою обговорювали втікачів, які, хоч і мали нову форму, та не були справжніми солдатами, адже відступали. Діди казали, що справжні солдати мають захищати свій край і людей, а не тікати від смерті, оскільки «кому судилося померти, то смерть його кругом наздожене».
На заперечення Троянди Платон відказав йому, що в того мала душа, якщо страх більший, ніж ненависть до ворога. Дід Платон на прощання сказав Колодубу, що не тими вони сповнені емоціями, що в них має бути не жаль та скорбота, а ненависть до ворога і презирство до смерті, адже «перемагають горді, а не жалісливі».
Саме ці слова змінили Петра і зробили тим, ким він зараз став. Тепер у Петра є тільки бажання після війни побачили діда Платона, та його онук, який випадково був свідком тих подій і, лишившись живим, опинився в землянці з Колодубом, сказав, що цьому вже не бути. Коли всі червоноармійці пішли, німці, що наступали, наказали перевезти їх через Десну. Як діди з німцями вже були посеред річки, Савка й Платон по один в одного пробачення і втопили німців, себе і човни. Вижив лиш один хлопець, який був онуком діда Савки. Петро, а з ним і інші солдати встали, преклонили коліна і мовили: «Готові на будь-який огонь!»[2].
Пояснення: