Контрольна робота з теми "Прикметник" Прочитайте уважно запитання та дайте на них відповідь!

Черновик сохранен.
* Обязательно
Электронная почта *
Напишіть своє прізвище та ім'я *


Позначте рядок, у якому всі прикметники відносні *

сьогоднійшій, цементний, львівський:
електричний, молодий, щомісячний;
шкільний, земляний, рішучий;
зимовий, твердий, полотняний.
Позначте рядок, від усіх прикметників якого можна утворити ступені порівняння: *

мудрий, старий, крижаний;
дотепний, премудрий, розумний;
цікавий, активний, здоровенний;
широкий, могутній, стрункий.
Позначте речення з граматичною помилкою *

Цей день був найкращий у моєму житті.
Ця справа була більш важливіша.
Ці спогади дорожчі над усе.
Твоя оцінка для мене найбільш важлива.
Позначте рядок,ж у якому всі прикметники є прикметниками найвищого ступеня порівняння: *

тепліший, найвужчий, якнайчистіший
щонайдужчий, завеликий, найактивніший;
найкращий, широченний, якнайцінніший;
якнайглибший, найрідніший, найбільш вагомий.
Позначте рядок іменників, при творенні від яких усі присвійні прикметники приймають суфікс -їн- *

Софія, Маруся, Марія.
Марина, Майя, Лукія.
Соломія, Зоя, Гафія.
Надія, Таїсія, Тамара.
Позначте речення, у якому усі прикметники належать до м'якої групи: *

Доводилося вам їздити пізньої весни чи раннього літа по Україні, міряти її безмірні шляхи?
Тоне ваш погляд у безкрайому просторі синьої глибини та сизої далечини.
Пізньої ночі розбудили мене в порожній школі осінні вітри.
Далекі гори одкривали верхи, вигинали хребти, вставали, як хвилі в синьому морі.
Позначте рядок, від усіх слів у якому прикметники творяться за до суфіка -ичн-: *

граматика, фонетика, орфографія, синтаксис;
медик, терапевт, хірірг, коосметика;
фізик, математик, психолог, музика;
класика, історія, готика, сатира.
Позначте рядок, де усі прикметники повної нестягненої форми *

Зелений, зеленая, зеленеє, зеленії;
зелен, зелена, зелені;
зелені, зеленая, зеленії.
Позначте речення, де прикметник виступає присудком *

В'ється стежка скрипковим ключем.
Я чужий у полі голубому.
Шляхи проростаютьт дрімучим терпким полином.
З ласкавістю тихою мами з'являється сонце мені.
Позначте речення, яке містить прикметник короткої форми *

Твердо гордий дуб стоїть.
Задумався дуб темношатий.
Дуб собі стоїть повен сили.
Над трасою собі стоїть кремезний дуб
Позначте рядок прикметників, при творенні від яких в усіх присвійних прикметників відбувається чергування приголосних

Ольга, тітка, муха, Марійка;
Наталка, оксана, секруха, донька.
лисичка, ковалиха, Тетяна.
синичка, зозуля, мачуха.

«Найбільшою мрією стало самому що-то посіяти і щоб воно зійшло. Хлопчик і робив це, наслідуючи маму».

«Закутаний в хустку, кінці якого пущено під пахви, з закачаними довгими рукавами і підлогами, в личаках, намотаних до колін, був схожий на дівчину, а ще більше на якесь прояв, ніби він і не чоловічої статі. Очі швидкі. Руки спритні».

«Малий? Нехай він і без штанів, але більше знає іншого старого, більше, ніж я!».

«Але і ніхто не міг зрівнятися з ним, граючи в гилку».

«Ніколи не мав вільної хвилини: гнали на панщину, і він йшов, як не з косою, то з ціпом,- косив, молотив. Восени садив дерева. Викопував в лісі дубки, кленочки, яворкі і тикав їх, де було місце: навколо будинку, край вулиці, біля криниці. Взимку возився з гноєм, розносив його на город і на полі. Коли втомлений, розтирав снігом руки та обличчя - вони горіли як жар. Ще й не пахло нирками, готував живці, ховаючи їх у погребі. А з теплом ощипывал дички. Хто просив, нікому не відмовляв».
«Викопані і пересаджені їм деревця не сохли. ...Прищепи його приймалися, так як він не щеплял на вербі груші».
«І все село сверялось за нього. Люди пам'ятали, як він посіяв рано - і вродило, як посіяв пізніше - і теж вродило. А коли викликав хмари і накликав дощ, ніхто не коливався: він не що-небудь - мудрець, Планетник...». «Не було такої роботи, яку не подужав б або якої цурався б. На його дворі не залежувався не те що гній, а і синячка. Зі свого поля він позбирав і повиносив камінчики.. Наковував жерна, виправляв шкіри, шив кожухи. Корова не могла отелитися, звали і допомагав корові. Лікував коней, які хромали. Готував зілля від різних хвороб. А дітям робив свистки і сопілки. Одного тільки цурався - не вступав до корчми, відмовляючись від могорыча: “Мені так весело”».

Уайльдівські парадокси (за романом "Портрет Доріана Грея")

Роман О. Уайльда "Портрет Доріана Грея" незвичайний уже тим, що схожий на реалістичний, але не є таким. Цей твір — втілення естетизму Уайльда, його парадоксального мислення.

Про що ж роман? Перш за все про те, який зв'язок між життям і мистецтвом і що таке краса. Письменник намагається створити атмосферу прекрасного, відчуття краси через саму манеру висловлюватися. Він постійно вражає читача, вивертаючи сталі уявлення й поняття. Кожен із героїв — втілення якогось боку мистецтва, прекрасного. Безіл — втілення служіння мистецтву, лорд Генрі — втілення філософії насолоди, а Доріан — людина, яка вирішила зробити своє життя прекрасним, як саме мистецтво. Але парадокс у тому, що, декларуючи прекрасне як суть життя, герої здійснюють вчинки, які не можна вважати за прекрасні. Найяскравіше мислить лорд Генрі, який із холодним цинізмом вивертає навіть моральні істини просто заради гри розуму. Так розкриває Уайльд думку про те, що мистецтво не має нічого спільного з істиною та мораллю. Письменник показує, куди може завести захоплення інтелектуальною грою, яка не має на меті нічого, крім самої гри. Адже мета лорда Генрі — не істина і краса, а самовивищення, утвердження власної особистості. Уайльд показав могутність прекрасного слова і красу витонченої думки. Але разом із тим письменник продемонстрував, що є галузь, для якої парадокс — це загибель. Це галузь моралі. Є моральні засади, які тримають людство, і парадокс тут недоречний, оскільки руйнує їх, робить відносним добро і зло. А це неприпустиме. Саме про це розповідає витвір мистецтва — портрет Доріана Грея. Портрет дає моральну оцінку героя, тобто не залишається байдужим до моралі. Коли Доріан кидається з ножем на портрет, то вбиває себе, а портрет знову залишається прекрасним, повернувши вади Доріанові Про що ж свідчать парадокси Уайльда? Може, про те, що людина потворна, а мистецтво завжди прекрасне? А може, про те, що для краси мистецтва необхідне спокутування людських гріхів, бо мораль і краса складають гармонію?