Що таке дружба???Одного разу замислилася я над поняттям "дружба" і зрозуміла, що точного визначення дати йому не можна. Зрозуміло, що це "особливий тип моральних стосунків між людьми". Але в чому ж його особливість? На мою думку, у дружбі найголовніше - вірність та довіра. Ці поняття мають певний взаємозв"язок. Справжній друг - це та людина, якій можна довірити будь-яку таємницю і бути при цьому повністю впевненим та спокійним у тому, що вона не буде розголошена. Друг - це людина, яка буде з Вами й у хвилини радості, і смутку. Вона буде справді щиро радіти Вашому успіху та сумувати через Ваші невдачі. Але не слід ідеалізувати друга. Усі ми люди, у нас різні характери та звички. Не можна сваритися з людиною лише через те, що у Вас різні смаки. Існує вислів: "Дружба - це дорогоцінний камінь, який важко знайти, але надто просто втратити." Це й справді так. Для того, щоб знайти справжнього друга, не достатньо одного дня. Інколи на це потрібні роки. Для дружби важлива взаємна симпатія, спільність інтересів. Це лише у фізиці протилежності притягуються. У житті все інакше. Якщо, наприклад, Вам подобаються запальні вечірки, а Вашому другу - спокійні вечори перед телевізором, то навряд чи Вам буде весело та цікаво разом. Для того, щоб дружба тривала досить довго, слід робити певний внесок до стосунків. Не можна лише вимагати цього від інших. Щоб покращити свої стосунки з людьми, слід уміти вислуховувати, давати поради тому, хто цього потребує, співчувати, а також цікаво розповідати, піднімити настрій іншим. Дружба - поняття для кожної людини своє. І кожен чекає від свого друга різного. Але одне слід пам"ятати: друг також чогось від Вас чекає. Велика мурість криється в словах: "Незначні люб"язності зміцнюють дружбу". Будь-яка людина важко переносить самотність, тому слід прикладати певні зусилля та постійно працювати над собою. Для того, щоб мати друзів, треба самому вміти бути другом. Отже, усі ми різні. Маємо різну зовнішність, характер, здійснюємо різні вчинки. Але слід пам"ятати, що будь-кому приємно, коли ним цікавляться, вислуховують, намагаються до роблять це безкорисно. "Ніколи ще щастя не ставило людину на таку висоту, щоб вона не потребувала друга."...
Сіроманець — головний герой однойменної повісті М. Вінграновського. Це найстаріший вовк у світі. Він давно втратив свою зграю і свою родину — дружину й дітей. Їх убили люди. Залишився Сіроманець зовсім самотнім на цьому світі,нікому про нього подбати. Та ще він і зовсім осліп, тому добувати поживу хижакові нелегко.
Сіроманець не злий за вдачею, але в нього є особистий ворог серед людей — Василь Чепіжний. Це він винищив вовків за те, що вони з’їли його козу. Для мисливця метою життя стало звести зі світу вовка, тому Сіроманець ховається від людини, яка ставить на нього капкани і риє вовчі ями, в одну з яких якось він все-таки потрапив. Та це не обізлило вовка проти всіх людей. Адже він прекрасно розуміється на характерах і вдачі людей, відчуває, хто йому друг, а хто ворог. Незважаючи на те що він хижак, ніколи не заподіє зла тим, хто робив йому добро. Так, коли їх із Андрійком у степу застала заметіль, Сіроманець ніс хлопчика на своїй спині, зігрівав своїм теплом, доки їх не знайшли. Вовк урятував хлопчикові життя.
Сіроманець — досвідчений і мудрий. Він довгий час був ватажком зграї, виховав багатьох вправних, сильних і сміливих вовків. До його порад завжди прислухалися молоді вовки, на його думку зважали, «він снився молодим вовчицям». А ще його проклинали конюхи та пастухи, коли він завдавав шкоди череді чи отарі.
Сіроманець — головний герой однойменної повісті М. Вінграновського. Це найстаріший вовк у світі. Він давно втратив свою зграю і свою родину — дружину й дітей. Їх убили люди. Залишився Сіроманець зовсім самотнім на цьому світі,нікому про нього подбати. Та ще він і зовсім осліп, тому добувати поживу хижакові нелегко.
Сіроманець не злий за вдачею, але в нього є особистий ворог серед людей — Василь Чепіжний. Це він винищив вовків за те, що вони з’їли його козу. Для мисливця метою життя стало звести зі світу вовка, тому Сіроманець ховається від людини, яка ставить на нього капкани і риє вовчі ями, в одну з яких якось він все-таки потрапив. Та це не обізлило вовка проти всіх людей. Адже він прекрасно розуміється на характерах і вдачі людей, відчуває, хто йому друг, а хто ворог. Незважаючи на те що він хижак, ніколи не заподіє зла тим, хто робив йому добро. Так, коли їх із Андрійком у степу застала заметіль, Сіроманець ніс хлопчика на своїй спині, зігрівав своїм теплом, доки їх не знайшли. Вовк урятував хлопчикові життя.
Сіроманець — досвідчений і мудрий. Він довгий час був ватажком зграї, виховав багатьох вправних, сильних і сміливих вовків. До його порад завжди прислухалися молоді вовки, на його думку зважали, «він снився молодим вовчицям». А ще його проклинали конюхи та пастухи, коли він завдавав шкоди череді чи отарі.