Життя кожної людини - неоціненний скарб. Але, на жаль, людське життя - швидкоплинне, воно невблаганно і невпинно минає, тому дуже важливо навчитися цінувати кожну подаровану Богом мить, щоб зуміти знайти себе в цьому різномаїтому світі й виконати своє призначення в ньому.Життєвий шлях кожної людини позначений складними і болючими процесами самопізнання і морального вдосконалення.Людина приходить у світ для добра і любові. В житті ж їй приходиться зустрічатися з красою і підлістю, радістю і горем, торжеством і стражданням.Не завжди легко зробити правильний вибір у житті, але треба пам'ятати, що від твого вибору залежить життя багатьох людей, які тебе оточують. Вибір цей мусить бути таким, щоб зміг ти прожити своє життя гідно, залишити гарний слід після себе.Для чого народжується людина? Звичайно, для того, щоб просто жити на цій землі: любити життя, любити свою країну, любити свій рід, працювати, творити добро, примножувати красу життя, кохати, тобто жити по-людськи. В чому сенс існування людини? Я вважаю, в створенні доброчинності, порядності, людяності, милосердя.Але ж скільки навкруги людей байдужих, черствих душею, злих, духовно обмежених!В повісті-притчі Е.Хемінгуея „Старий і море" є прекрасні, на мій погляд, слова: „Людину можна знищити, але перемогти її неможливо!"Так, „людина - це звучить гордо!", але чи завжди люди пам'ятають про свою людську гідність, про те, що кожний сам творить себе.Погляньмо навкруги: скільки людей перетворюються на „нелюдей", втрачають своє людське обличчя, забувають про своє призначення: творити добро. Скільки є таких, що приносять біль і незагойні рани рідним і близьким! А причина -шкідливі звички, які були придбані, вироблені в підлітковому віці, а деякими і в дитинстві. Що я вважаю шкідливими звичками? Звичайно, пияцтво, тютюнопаління, наркотики. Це хвороби всіх часів, але сьогодні вони проявились, на жаль, дуже широко. Скільки наших ровесників, які виховуються і в школі, і вдома, іноді думають: „Якщо я один раз ..піймаю кайф". то нічого поганого не станеться, візьму себе в руки. Ні! Жодного разу! Не можна! Зупиніться! Адже цигарка, чи чарка горілки, чи келих вина, чи невелика таблетка або шприц з наркотиком - це вже біда! Біла не тільки для тебе одного, біла для сім'ї, для суспільства! Чому в наш час багато дітей народжуються з фізичними вадами? Тому що це діти тих батьків, які курили. ..випивали" чи „кололися" Це біда всього світу. Біда, яка привела до катастрофи - до СНІДу.Буває, йду по вулиці - назустріч чоловік чи жінка ледве-ледве переставляє ноги, заносить їх в сторону, обличчя червоне, погляд очей - скляний. І думаю: а на них же чекають вдома. Яке це горе сім'ї, а як тій дитині, яку б'ють п'яні батьки, обзивають. Часто в газетах чи телевізійних передачах з'являються розповіді про нелюдські вчинки, скоєні в стані сп'яніння чи наркотичному „сні".Погані звички, розбещеність засуджувались в усі часи розвитку людства. Згадаймо біблійну притчу про блудного сина, яка вчить милосердю у ставленні до тих, хто колись схибив у житті, а тепер прагне стати на праведний шлях. Але ж ця притча також і засуджує аморальний б поведінки, тобто шкідливі звички. Люді зі шкідливими звичками - це бездуховні і моральні потвори, адже вони часто є причинами людських бід і трагедій. Скільки дітей залишилися сиротами чи напівсиротами через ці вади своїх батьків, яких горілка чи наркотики зробили байдужими, злими, жорстокими.до глибини душі мене схвилював трагічний випадок, який нещодавно трапився з підлітком в одному з районних містечок. Хлопчик наколядував грошей і поїхав з друзями до зоопарку, хотів покормити ведмедя, а звір відгриз йому обидві руки. Жах! Читаєш - і серце холоне. А ще страшніше: до хлопчика в лікарню ходять чужі люди, а батьки жодного разу не були, бо вони п'яниці, і їм байдужа доля сина. Ось якими бездушними, кам'яними робить горілка людей.Я задаю собі питання: чи довго буде тривати серед людей стан, який породжують шкідливі звички і до тих пір, доки молодь не зрозуміє, що ці звички калічать не тільки її життя, життя рідних і близьких, але й їх майбутнє! Треба більше говорити в школі, в пресі, на телебаченні про жахливі наслідки цих звичок, наводити приклади - результати їх.Гармонійна людина майбутнього (не далекого, а. хочеться вірити, близького ) - це людина, яка розуміє, що спорт, здоровий б життя - це здоров'я не тільки твоє власне, а й здоров'я нації. Тому треба більше пропагувати заняття спортом, туризмом, вживання „здорової" їжі. Вранці - зарядка чи пробіжка на стадіоні, потім кілька раз на тиждень - заняття в спортивних секціях ( крім шкільних уроків Фізкультури ), влітку - плавання в морі чи річці, піші походи - ось яким я бачу життя справжньої молодої людини. Якщо ми будемо вести здоровий б життя, то зробимо світ етично чистим, людянішим і кращим. Будьмо ж гідними гордого звання Людини, в якій все повинно бути прекрасним і священним.
іВсемирная история — процесс развития человеческого общества в целом, для которого характерны закономерности, проявляющиеся в истории всех народов. Всемирный исторический процесс начинается с появлением человеческого общества и в зависимости от общих отличительных особенностей условно делится на хронологические периоды[1].
Иногда под всемирной историей понимается рассмотрение истории отдельных стран или совокупности историй своеобразных и относительно замкнутых цивилизаций. Прусский историограф Леопольд фон Ранке по этому поводу замечал: «Более или менее полное собрание истории отдельных народов ещё не составило бы никакой всемирной истории, ибо оно потеряло бы из виду взаимосвязь вещей. Но задача всемирной истории как науки как раз и заключается в том, чтобы познать эту взаимосвязь, показать ход развития великих событий, которые связывают все народы и управляют ими. То, что такая общность имеется, является очевидным»[2].
Историческое развитие человечества реализуется двумя путём постепенного прироста открытий и находок, а также путём качественных скачков или революций, составляющих эпохи в материальной и духовной эволюции.
Сельскохозяйственная (неолитическая) революция привела к развитию цивилизаций, оседлых сообществ, то есть перешедших от кочевого образа жизни (скотоводство и собирательство) к земледелию. В этих древних цивилизациях была изобретена письменность, позволившая передавать знания из поколения в поколение на материальных носителях. Это стимулировало развитие многообразных ремёсел, разделение труда и расслоение общества на классы.
Разрозненные поселения, сконцентрированные вокруг жизнеобеспечивающих источников ресурсов — плодородных естественно орошаемых земель, воды (рек и озёр), обильных выпасов для скота — позже интегрировались в более крупные образования. Этому также совершенствование транспортных средств. Эти естественные процессы развития древних сообществ, сопровождавшиеся соперничеством и конфликтами между соседними сообществами, развиваясь на протяжении тысячелетий, привели к образованию государств и, затем, сверхдержав (империй).
Падение Римской империи в Европе в конце античной эпохи ознаменовало начало Средневековья.
В середине XV века изобретение Иоганном Гутенбергом современного книгопечатания — оттисков на бумаге покрытого краской и вырезанного на деревянных досках зеркального шрифта, совершило переворот в коммуникациях завершиться Средневековью и возвестив о Новом времени, Возрождении и научно-технической революции.
К XVIII веку накопление знаний и технологий, особенно в Европе, достигло критической массы, которая вдохнула жизнь в Промышленную революцию. Более четверти тысячелетия наука, знания, технологии, торговля и сопутствующие им войны ускорялись в геометрической прогрессии, создавая как благоприятные условия, так и угрозы, с которыми ныне сталкивается человеческое сообщество, населяющее планету.
і
Объяснение:
іВсемирная история — процесс развития человеческого общества в целом, для которого характерны закономерности, проявляющиеся в истории всех народов. Всемирный исторический процесс начинается с появлением человеческого общества и в зависимости от общих отличительных особенностей условно делится на хронологические периоды[1].
Иногда под всемирной историей понимается рассмотрение истории отдельных стран или совокупности историй своеобразных и относительно замкнутых цивилизаций. Прусский историограф Леопольд фон Ранке по этому поводу замечал: «Более или менее полное собрание истории отдельных народов ещё не составило бы никакой всемирной истории, ибо оно потеряло бы из виду взаимосвязь вещей. Но задача всемирной истории как науки как раз и заключается в том, чтобы познать эту взаимосвязь, показать ход развития великих событий, которые связывают все народы и управляют ими. То, что такая общность имеется, является очевидным»[2].
Историческое развитие человечества реализуется двумя путём постепенного прироста открытий и находок, а также путём качественных скачков или революций, составляющих эпохи в материальной и духовной эволюции.
Сельскохозяйственная (неолитическая) революция привела к развитию цивилизаций, оседлых сообществ, то есть перешедших от кочевого образа жизни (скотоводство и собирательство) к земледелию. В этих древних цивилизациях была изобретена письменность, позволившая передавать знания из поколения в поколение на материальных носителях. Это стимулировало развитие многообразных ремёсел, разделение труда и расслоение общества на классы.
Разрозненные поселения, сконцентрированные вокруг жизнеобеспечивающих источников ресурсов — плодородных естественно орошаемых земель, воды (рек и озёр), обильных выпасов для скота — позже интегрировались в более крупные образования. Этому также совершенствование транспортных средств. Эти естественные процессы развития древних сообществ, сопровождавшиеся соперничеством и конфликтами между соседними сообществами, развиваясь на протяжении тысячелетий, привели к образованию государств и, затем, сверхдержав (империй).
Падение Римской империи в Европе в конце античной эпохи ознаменовало начало Средневековья.
В середине XV века изобретение Иоганном Гутенбергом современного книгопечатания — оттисков на бумаге покрытого краской и вырезанного на деревянных досках зеркального шрифта, совершило переворот в коммуникациях завершиться Средневековью и возвестив о Новом времени, Возрождении и научно-технической революции.
К XVIII веку накопление знаний и технологий, особенно в Европе, достигло критической массы, которая вдохнула жизнь в Промышленную революцию. Более четверти тысячелетия наука, знания, технологии, торговля и сопутствующие им войны ускорялись в геометрической прогрессии, создавая как благоприятные условия, так и угрозы, с которыми ныне сталкивается человеческое сообщество, населяющее планету.
Содержание
1 Первобытное общество
1.1 Эпоха палеолита
1.2 Эпоха мезолита
1.3 Эпоха неолита
2 Древний мир
2.1 Города и торговля
2.2 Религия и философия
2.3 Древние цивилизации
3 Средневековье
4 Новое время
4.1 Возвышение Европы
5 Новейшее время
6 Примечания
7 Литература
Первобытное общество
Эпоха палеолита
Основная статья: Палеолит