Кульмінацією у творі «Митькозавр із Юрівки,або химера лісового озера» Я. Стельмаха є епізод, коли Сергій і Митько?

Закiнчиш iнститут, попрацюєш, щоб у гаманцi завелося, а тодi й женися. Iнакше як жити?

Зможеш' прогодувати, одягнути дружину свою? Женися! А нi-зайцем бiгай по свiту, хоч цiлий вiк бiгай!

Життя — не батько, не мати — подарункiв не робитиме.

Не працює, а їсть-значить, злодiй. Не заробив, а тринькає — злодiй.

Пташка — i та гнiздо в'є, щоб і вiтер не звалив, щоб i дощ не залив, щоб i тепло пташенятам було.

Як заробив, так і їж! Як заробив, так i одягайся.

I жити треба не ябияк, а добре...

Бiльше ми робим — краще державi. Бiльше труда — мiцнiша держава.

Труд людський цiнувати треба, як свiй! Людину цiнувати й себе!

Тема: оспівування мужності, героїзму, винахідливості Б. Хмельницького — видатного українського гетьмана, його прагнення здобути волю і щастя народу в боротьбі з ляхами.

Ідея: уславлення Б. Хмельницького — народного ватажка, талановитого полководця, мудрого державного діяча.

Основна думка: народ шанує і поважає своїх захисників і тому прославляє їх у піснях.

Жанр: історична пісня.

Композиція

Експозиція: розповідь про Б. Хмельницького, порівняння його з хмелем.

Зав’язка: застереження гетьману — перед битвою з ляхами не пити Золотої Води.

Кульмінація: перемога над ворогом.

Розв’язка: «Утікали вражі ляхи…».

Художні особливості пісні

Метафори: «хміль в’ється, грає, кисне», «становили хати».

Епітети: «золота Вода», «хороша врода».

Гіпербола: «Гей, поїхав Хмельницький к Золотому Броду,—

Гей, не один лях лежить головою у воду».

Повтори: «Чи не той то хміль?», «Ой, той то Хмельницький», «…вражі ляхи».

Риторичні запитання: «Що коло тичини в’ється?», «Що по ниві грає?», «Що у пиві кисне?».