Саме найцінніше в житті людини – її життя. Сутність вижити, закладена природою на клітинному рівні. Але люди істоти соціальні. І з цієї точки зору, на мою думку, в житті головне почуття любові. Любові до родини, матері, моїх майбутніх дітей. Та все ж найголовніше почуття, це любов до коханої людини. Без ньго не можливо бути ні дитиною, ні матір’ю, Сидячи за комп’ютером, як завжди на сайті «Вконтакті», і читаючи різні статуси я задумалася, так що ж таке любов? У чому вона полягає? Пишуть дуже багато статусів про те, як страждають від кохання, про те який біль воно їм приносить, як люди здійснюють зради у відношеннях один одного, про обман, брехню і образи. Але хіба це любов? Адже якщо любиш людину, ти ніколи не захочеш зробити йому боляче, на зло, не захочеш зачепити його почуття до тебе. Виходить це просто людський егоїзм. Коли любиш, то хочеться піклуватися про людину, хочеться, щоб він усміхався, хочеться робити його щасливим. Адже отримуючи нескінченні образи від рідної людини, ти перестаєш йому довіряти, ти вже не можеш бути в ньому впевнена, постійно шукаєш підступність. І чим більше цих образ і переживань тим більше стає прірва. І ось вже рідні люди стають зовсім чужими, вони можуть продовжувати бути разом, але зустрічі починають приносити менше радості,
Цитатна характеристика Айвенго з роману "Айвенго".
"Наскільки це можна побачити по людині, закутій у крицю, новий шукач удачі мав зріст не дуже й вищий від середнього й скоріше струнку, ніж дебелу статуру. Його крицевий обладунок був щедро оздоблений золотим карбуванням, герб на щиті зображував молодого дубка, вирваного з корінням, з іспанським словом ″Desdichado″, що означає ″Позбавлений спадку. Він сидів на чудовому вороному коні. Умілість, із якою він правив конем, і юнацька грація, видна в його руках, здобули йому прихильність глядачів″.
″Коли шолома скинули, всі побачили вродливе, засмагле на сонці обличчя юнака років25 під кучмою густих, коротких білявих кучерів″. Айвенго очима героїв роману:
Ісаак: ″Він добрий юнак і дотримується визначеного терміну і повертає позичене. Він допомагає ізраїльтянинові″(добрий юнак)
Седрік Сакс: ″Та ні - той син, що не послухався мене, більш мені не син, і я не клопочуся його долею... ″(неслухняний син)
Ровена: ″Айвенго прийме будь-який виклик до чесного бою...″, ″Дарую тобі, пане лицарю, цей вінець як нагороду за звитягу цього дня. І ніколи ще вінець лицарства не увінчував гіднішого чола!″.
Де Брасі: ″Не думав, що серед чотирьох морів, які омивають Британію, знайшовся б такий боєць, що міг би подужати за один день п′ять лицарів″.
Принц Джон: ″Присягаюсь сяйвом від чола Пресвятої Діви, цей лицар позбавлений не тільки спадщини, а й чемності, коли він хоче з′явитися перед нами, не відкриши обличчя″.(людина, позбавлена чемності) Ватаг розбійників: ″Хіба він не так само бідний і позбавлений спадщини, як ми? Хіба він не дав часу Фрон-де-Бефові та Мальвуазенові, як і ми б дали, якби змогли? Хіба він не ворог Бріанові де Буагільберові? Він надто схожий на нас, аби мати його за здобич: адже собаки не гризуться з собаками там, де вистачає вовків та лисиць″.
Сидячи за комп’ютером, як завжди на сайті «Вконтакті», і читаючи різні статуси я задумалася, так що ж таке любов? У чому вона полягає?
Пишуть дуже багато статусів про те, як страждають від кохання, про те який біль воно їм приносить, як люди здійснюють зради у відношеннях один одного, про обман, брехню і образи. Але хіба це любов? Адже якщо любиш людину, ти ніколи не захочеш зробити йому боляче, на зло, не захочеш зачепити його почуття до тебе. Виходить це просто людський егоїзм. Коли любиш, то хочеться піклуватися про людину, хочеться, щоб він усміхався, хочеться робити його щасливим. Адже отримуючи нескінченні образи від рідної людини, ти перестаєш йому довіряти, ти вже не можеш бути в ньому впевнена, постійно шукаєш підступність. І чим більше цих образ і переживань тим більше стає прірва. І ось вже рідні люди стають зовсім чужими, вони можуть продовжувати бути разом, але зустрічі починають приносити менше радості,
"Наскільки це можна побачити по людині, закутій у крицю, новий шукач удачі мав зріст не дуже й вищий від середнього й скоріше струнку, ніж дебелу статуру. Його крицевий обладунок був щедро оздоблений золотим карбуванням, герб на щиті зображував молодого дубка, вирваного з корінням, з іспанським словом ″Desdichado″, що означає ″Позбавлений спадку. Він сидів на чудовому вороному коні. Умілість, із якою він правив конем, і юнацька грація, видна в його руках, здобули йому прихильність глядачів″.
″Коли шолома скинули, всі побачили вродливе, засмагле на сонці обличчя юнака років25 під кучмою густих, коротких білявих кучерів″.
Айвенго очима героїв роману:
Ісаак: ″Він добрий юнак і дотримується визначеного терміну і повертає позичене. Він допомагає ізраїльтянинові″(добрий юнак)
Седрік Сакс: ″Та ні - той син, що не послухався мене, більш мені не син, і я не клопочуся його долею... ″(неслухняний син)
Ровена: ″Айвенго прийме будь-який виклик до чесного бою...″, ″Дарую тобі, пане лицарю, цей вінець як нагороду за звитягу цього дня. І ніколи ще вінець лицарства не увінчував гіднішого чола!″.
Де Брасі: ″Не думав, що серед чотирьох морів, які омивають Британію, знайшовся б такий боєць, що міг би подужати за один день п′ять лицарів″.
Принц Джон: ″Присягаюсь сяйвом від чола Пресвятої Діви, цей лицар позбавлений не тільки спадщини, а й чемності, коли він хоче з′явитися перед нами, не відкриши обличчя″.(людина, позбавлена чемності)
Ватаг розбійників: ″Хіба він не так само бідний і позбавлений спадщини, як ми? Хіба він не дав часу Фрон-де-Бефові та Мальвуазенові, як і ми б дали, якби змогли? Хіба він не ворог Бріанові де Буагільберові? Він надто схожий на нас, аби мати його за здобич: адже собаки не гризуться з собаками там, де вистачає вовків та лисиць″.