«Лісова пісні» Лесі Українки.
1 У яку пору року відбулася зустріч
Мавки з Лукашем?
А навесні
Б влітку
В восени
2 Кого Мавка називає сестрицею?
А березу
Б вербу
В калину
3 Плоди якого дерева Мавка називає „Се
кров моя”?
А калини
Б малини
В гльоду
4 Кого Мавка називає матусею?
А вербу
Б березу
В вільху
5 Яке дерево було зрубано після смерті
дядька Лева?
А дуб
Б ясен
В верба
Головна мета Борулі — добитися дворянства, тому і в своїй хаті встановлює «дворянські порядки», що створює глибокі комедійні ситуації. В гонитві за ілюзорним герой губить справжні цінності, вироблені народною мораллю. Сміховинність своїх вчинків Мартин не помічає. Свої плани він розповідає ще на початку п’єси. Він жалкує через те, що ще його батько не подбав про «гражданську службу». Хоче отримати чин та визнання. Своїх дітей він також хоче вивести в люди: «От сина опреділив у земський суд, та ще мало знає, не натерся, а, бог дасть, натреться, тоді повіреного не треба – самі всі іски поведем! Коли б ще дочку пристроїть за благородного чоловіка.»
Комізм ситуації в тому, що Мартин – людина старосвітських звичаїв і виховання. Сім’я його – дружина, син та дочка – також дотримуються старосвітських звичаїв. Боруля скрізь зазнає поразки: сусід-поміщик виграв у нього позов у суді, сина Степана «попросили» з канцелярії, де він працював, наречений Марисі виявився шарлатаном і втік, чому дівчина безмірно рада. Нарешті через одну букву в прізвищі (Боруля – Беруля)рід Мартина не визнали дворянським. Тому він спалює «дворянські» попери в печі. А в останньому монолозі розкриває увесь біль своєї душі : «Горять червоно, як кров дворянська, горять!…О-о-о!… Тепер ти бидло! Бидло! А Степан теля!( ридає)…Пустіть! Рятуйте бумаги!… Я сам поїду у дворянське собраніє, у сенат поїду…(підбіга до печі.) Згоріли… Тисяча рублів згоріла, половина хазяйства пропала, і все-таки бидло!( Тихо плаче.)»
Поряд з наївним Мартином драматург змальовує хижака Трандальова. Це – людина без певної професії, якій чужі поняття порядності та гідності. Він прижився біля такого, як дворянин Красовський, і одночасно веде справу Борулі проти Красовського, а справу Красовського проти Борулі. Цей тип — продовження суспільної системи.
Образами дружини, дітей Мартина і наймитів драматург стверджує здорову народну мораль. Вони не цураються тяжкої роботі на землі, шанують народні традиції і звичаї.
В своєму творі Карпенко-Карий стверджує принципи правди, простоти та любові до свого народу. Сміх у п’єсі не нищівний, а аналітичний та співчутливий. Описані події по суті трагічні,проте подані у комічній формі.
Дату 22 червня 1941 року знає кожен житель нашої країни і практично кожен житель країн колишнього Радянського Союзу. Це одна з найсумніших дат в історії наших співвітчизників, адже в цей день о четвертій годині ранку на нашу Батьківщину без попередження і оголошення війни напала фашистська Німеччина. Цього дня почалася найзапекліша і найбільш кровопролитна в історії всіх воєн Велика Вітчизняна війна. Цей день кожен рік нагадує нам про всіх загиблих на фронтах і в тилу, про всіх замучених у фашистських концтаборах і померлих від голоду і поневірянь на окупованих територіях.
Хочеться сказати, що ми пам’ятаємо подвиг славних захисників нашої Батьківщини, які, незважаючи на нелюдські труднощі, відстояли рідну землю. Ми пишаємося стійкістю радянських солдатів і офіцерів, які, незважаючи на відмінності у вірі, національності, віці і соціальному становищі, зуміли згуртуватися в години великої небезпеки для рідної землі. Ми не менше пишаємося трудівниками тилу, що кували золото Перемоги, більшу частину яких складали старі, жінки і діти. У День пам’яті і скорботи ми низько схиляємо голови перед усіма загиблими в цій жорстокій війні. Вічна пам’ять і слава героям!
Офіційна пам’ятна дата «День пам’яті і скорботи – день початку Великої Вітчизняної війни (22 червня 1941 року)» встановлена окремим указом Президента від 8 червня 1996 року і відзначається як данина пам’яті жертвам і героям Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, а також жертвам всіх інших воєн в боротьбі за свободу і незалежність.
У День пам’яті і скорботи на всій території нашої країни обов’язково приспускаються Державні прапори, а установам культури, телевізійним каналам і радіостанціям рекомендується не включати в цей день в програму розважальні передачі та заходи.