Літературні твори, що з’являються в наш час (тобто в останні десятиліття й по сьогодні),
називаються ... Наведіть приклади такої літератури.

Рід літератури: інтимна, патріотична лірика.

Жанр «Лебеді материнства»: ліричний вірш (колискова пісня).

Тема «Лебеді материнства»: зображення любові до дитини й турботи за її долю, любові до Батьківщини.

Ідея «Лебеді материнства»: возвеличення любові до дитини і до рідної землі, заклик «Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину».

Віршовий розмір «Лебеді материнства»: хорей.

Тип римування: суміжне.

Художні засоби:

епітети: «лебеді рожеві», «зорі сургучеві», «сивими очима», «добра ласка», «тихі зорі», «рожевим пір’ям», «золотим сузір’ям», «приспані тривоги», «бі­лява хата», «диво-наречені», «хмільні смеркання»; постійні епітети: «хлоп­ців чорночубих», «мавки чорноброві»;

метафори: «танцювали лебеді в хаті на стіні», «прийдуть... верби і тополі. Стануть над тобою, листям затріпочуть, / Тугою прощання душу залоско­чуть», «лоскотали марево золотим сузір’ям», «темряву тривожили криками півні», «виростуть з тобою приспані тривоги»; «мріють крилами... лебеді», «сиплють ночі... зорі», «заглядає... казка сивими очима, ... ласка в неї за пле­чима», «біжи, досадо, не вертай до хати», «будуть мандрувати очі... і... хата»;

порівняння: «лебеді, як мрії»;

антитеза: «Можна вибрать друга і по духу брата, / Та не можна рідну матір вибирати», «Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину»;

рефрен: «Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Бать­ківщину»;

образи-символи: лебеді (материнство, вірність), верби і тополі (Україна, Ба­тьківщина), мавки (незахищеність людського духу), казка (добро), зорі (при­сутність ангела-охоронця), вода лиманів (очищення, мінливості буття), мати (джерело духовності).

Тема – життя риби, яка була не такою, як всі. Ідея – трагедія індивідуальності, яка не підозрює про свою не пересічність; роль дружби в житті людини.

Головні герої: Говорюща риба, рибалка

Жанр: казка-притча.

Казка – фольклорний розповідний твір про вигадані, а часом і фантастичні події. Притча – невелике оповідання, яке містить повчання в алегоричній формі.

Висновок: Говорюща риба - це абсолютно фантастична історія, просто казка — трохи весела, трохи іронічна, трохи сумна. Але скільки в ній прихованої мудрості! І про те, що кожному з нас потрібен друг, той, хто вміє вислухати. І про те, що інколи близькі люди бувають такими далекими по духу між собою, як із рибами.

Тому ""Говорюща риба" - це казка-притча, яка скризь фантастичні події, доводить до читача як складно затвердити себе і відстояти власну несхожість і навіть унікальність, як не піддатися стереотипам.