Літературний диктант 1. Нова українська література починається з твору 2. За жанром „Енеїда“ — 3 Матір Енея звати 4 Ім’я Енеєвого батька 5. Хто протягом усього твору переслідує Енея? 6. „Зальотною птицею“, „свіжою, як кислиця“ у творі названо 7. „Дряпічкою“ в „Енеїді“ названо 8. Хто в „Енеїді“ „кружляв сивуху і оселедцем заїдав“? 9. Слова „Де общее добро в упадку, забудь отця, забудь і матку, лети повинность ісправлять“ промовляє 10. Хто допоміг Енею спуститися в пекло? 11. Хто наділений характеристиками „крива, горбатая, сухая, пліснявіла, вся в шрамах“? 12. Хто в „Енеїді“ „з воєнними жила“, „по трахтирах пунш пила, частенько па соломі спала, в шинелі сірій щеголяла“? 13. Словами „прямий, як сосна, величавий, бувалий, здатний, тертий, жвавий“ охарактеризовано 14. Український національний ідеал, сміливість і відвагу втілено м образах троянців-побратимів 15. Кого посилає Зевс до Карфагена нагадати Енеєві про його місія? 16. До якого літературного роду належить твір „Наталка Полтавка“? 17. Іван Котляревський так визначив жанр „Наталки Полтавки“: 18. Кому адресована приказка „Знайся кінь з конем, а віл з волом“! 19. „Наталка Полтавка“ починається піснею 20. Пісню Г. Сковороди „Всякому місту — звичай і права“ виконує 21. Кого І. Котляревський наділяє порівнянням „хитрий, як лисиця“? 22. Хто просить Терпилиху благословити до шлюбу Наталку з Петром? 23. Упродовж скількох днів відбуваються події в „Наталці Полтавці“? 24. Хто в „Наталці Полтавці“ розповідає про театр?
Ця фантастична казка приховує сакральні знання, куди важливіші та глибші ніж томи всілякої макулатури, призначення якої – заплутування людей у лабіринтах розуму без мудрості та віри без енергії любові.
Отже, в дужках переказ сюжету, а без них – просто дилетантська спроба тлумачення.
[Царем був Жайворонок – птах, а царицею – Миша. І мали вони спільне поле, яке вирішили засіяти пшеницею. Коли почали ділити врожай, то одне зернятко залишилося. Миша запропонувала його перекусити навпіл, а сама сховала в собі в нірку.]
Жайворонок – символ весни, “божа пташка”, “духовна” складова людини. Верхній світ на Дереві Життя. Миша – давній хнотичний, земний символ, відноситься “диявольських”.
Нижній світ на Дереві Життя. Отже, чоловіче, “духовне” начало разом із жіночим, земним-підземним, поєдналися через спільну дію – засіяли поле – людську душу.
Проте, гармонії у тій душі не вийшло. Точніше – ймовірно, що би її вдалося досягнути, але “земне” начало “схитрило”, перетягнувши на свій бік дрібоньку частинку – зернинку з поля, а “небесне” обурилося:
Хто такі ваганти? Уявлення про середньовічну поезію було б неповним без латиномовної поезії вагантів (від латинського vagaпtis — бродячі люди). Це були мандрівні священики, які не мали своїх парафій, монахи-втікачі, що через одруження чи пияцтво втратили духовний сан, веселі школярі та студенти. В університетах, у монастирських та міських школах Європи заняття велися латиною. Це давало змогу студентам перебиратись з одного місця в інше, з країни в країну.
Свобода — понад усе. Безжурне мандрівне плем’я поетів-вагантів віддавалося усім радощам мирського буття. Дух вільнодумства царював у їхній поезії. Радість і свобода — ось чого прагнула душа ваганта. Чітко розподіленому на соціальн середньовічному суспільству вони протиставляли своє братство (орден), яке було відкрите всім веселим і добрим людям. А також тим, хто готовий був поділитися з нужденними своїми грішми та хлібом, хто відкидав суспільну і майнову нерівність. Ваганти приймали у своє братство людей незалежно від національності й віросповідання. Єдиним критерієм для них були чисті душа і серце.
Проте, мріючи про людяність і рівність, ваганти на власному життєвому досвіді переконувались, іД° світ швидше злий, аніж добрий. їх переслідувала бідність, змушувала мерзнути і голодувати, переривати навчання.