Серед чудової природи Полісся в м. Новограді-Волинському у родині освічених батьків 25 лютого 1871 року народилася Лариса Петрівна Косач – гордість української землі. Мама — відома письменниця Олена Пчілка, батько — юрист.
Лариса була допитливою та обдарованою, адже у чотири роки вже читала, поступово вивчила десять іноземних мов. Ще зовсім малою попросила батьків називати себе Лесею. У дитинстві любила гратися зі старшим братом Михайлом, чудово грала на фортепіано, співала й танцювала, вишивала й виготовляла іграшки. Дівчинка зростала в атмосфері любові до української мови, культури, звичаїв і традицій, у родині часто влаштовували літературні й народні свята, а Леся була їх сценаристом, режисером і костюмером. У дев'ять років написала першого вірша «Надія» для своєї тітки, засланій за політичні погляди до Сибіру. Поетеса зростала щасливою у гарній родині.
Але сталося так, що на Водохреща в Луцьку вона так захопилася святом, що не помітила, як замочила ноги в крижаній воді. Відтоді боротьба за життя, долання нестерпного фізичного болю спочатку ноги, потім — руки, а далі ускладнення — туберкульоз кісток, легень, нирок – не покидали її. Тому ще змалку Леся Українка засвоїла науку: аби не плакати, треба сміятися.
Так! Я буду крізь сльози сміятись.
Серед лиха співати пісні.
Без надії таки сподіватись.
Буду жити! Геть думи сумні!
Через хворобу дівчинка не змогла ходити до школи, та при підтримці мами отримала багатогранну освіту.
У тринадцять років був надрукований вірш «Конвалія». Турботлива мати підписувала багато віршів доньки псевдонімом «Леся Українка» (зменшувальне ім'я «Леся», бо дівчинка ще була малою, а «Українка» — означає «дівчина з України») - так талановита дівчинка Лариса Косач стала відомою поетесою Лесею Українкою. Вона залишила великий літературний доробок, який є окрасою не тільки української, а й світової літератури. НАДЕЮСЬ ЭТО ПОДОЙДЕТ
Ви ніколи не замислювалися про красу у своєму житті?І вже хтось подумав про красиве обличчя, струнку фігуру, яскраво виражені та глибокі очі, хтось – про дорогий брендовий одяг, розкішні теплі «норкові» шуби та взуття на підборах, а хтось – мовчки схилив голову, ніби от – от пустить додолу гарячу гірку сльозу … А чому так? Без вродженої краси, тонкої талії і високого модельного зросту люди немають що сказати, коли тема заходить за красу. Наразі,всі ви, не погодитесь з думкою, що з такими людьми ви б не мали нічого спільного. Чи не так?Але задумайтесь… Чомусь ніхто з вас не запропонує потоваришувати ,не запитаю про справи, не поговорить «по душам» зі знайомою, яка має не привабливий вигляд, кілька лишніх кілограмів, ніс картоплею і «пірсинг» в носі.Чому так? Можливо ця людина розуміє і відчуває більше, а ніж всі ті з крутими зачісками, модним «мейкапом» та модельною фігурою. Та ніхто з нас, не стане зазирати їй в «душу» з такою « потворною» зовнішністю.Разом з тим, такі люди надають перевагусамотності, замикаючись в собі, втрачають надію стати кращим, вони вже не шукають інтерес до життя та впевнені що нічого не варті.Ви не розумієте краси. Це не те що дорого, блистить, «модно» чи вульгарно. Краса – це манера спілкування, це стиль життя, етикет, повага до старших людей тавнутрішнє відчуття чогось важливого та прекрасного.Не плутайте красу з тим, чим вас так благородна нагородила природа. Краса – вона всередині. Тож будьте красивими!
Серед чудової природи Полісся в м. Новограді-Волинському у родині освічених батьків 25 лютого 1871 року народилася Лариса Петрівна Косач – гордість української землі. Мама — відома письменниця Олена Пчілка, батько — юрист.
Лариса була допитливою та обдарованою, адже у чотири роки вже читала, поступово вивчила десять іноземних мов. Ще зовсім малою попросила батьків називати себе Лесею. У дитинстві любила гратися зі старшим братом Михайлом, чудово грала на фортепіано, співала й танцювала, вишивала й виготовляла іграшки. Дівчинка зростала в атмосфері любові до української мови, культури, звичаїв і традицій, у родині часто влаштовували літературні й народні свята, а Леся була їх сценаристом, режисером і костюмером. У дев'ять років написала першого вірша «Надія» для своєї тітки, засланій за політичні погляди до Сибіру. Поетеса зростала щасливою у гарній родині.
Але сталося так, що на Водохреща в Луцьку вона так захопилася святом, що не помітила, як замочила ноги в крижаній воді. Відтоді боротьба за життя, долання нестерпного фізичного болю спочатку ноги, потім — руки, а далі ускладнення — туберкульоз кісток, легень, нирок – не покидали її. Тому ще змалку Леся Українка засвоїла науку: аби не плакати, треба сміятися.
Так! Я буду крізь сльози сміятись.
Серед лиха співати пісні.
Без надії таки сподіватись.
Буду жити! Геть думи сумні!
Через хворобу дівчинка не змогла ходити до школи, та при підтримці мами отримала багатогранну освіту.
У тринадцять років був надрукований вірш «Конвалія». Турботлива мати підписувала багато віршів доньки псевдонімом «Леся Українка» (зменшувальне ім'я «Леся», бо дівчинка ще була малою, а «Українка» — означає «дівчина з України») - так талановита дівчинка Лариса Косач стала відомою поетесою Лесею Українкою. Вона залишила великий літературний доробок, який є окрасою не тільки української, а й світової літератури. НАДЕЮСЬ ЭТО ПОДОЙДЕТ
Наразі,всі ви, не погодитесь з думкою, що з такими людьми ви б не мали нічого спільного. Чи не так?Але задумайтесь… Чомусь ніхто з вас не запропонує потоваришувати ,не запитаю про справи, не поговорить «по душам» зі знайомою, яка має не привабливий вигляд, кілька лишніх кілограмів, ніс картоплею і «пірсинг» в носі.Чому так? Можливо ця людина розуміє і відчуває більше, а ніж всі ті з крутими зачісками, модним «мейкапом» та модельною фігурою. Та ніхто з нас, не стане зазирати їй в «душу» з такою « потворною» зовнішністю.Разом з тим, такі люди надають перевагусамотності, замикаючись в собі, втрачають надію стати кращим, вони вже не шукають інтерес до життя та впевнені що нічого не варті.Ви не розумієте краси. Це не те що дорого, блистить, «модно» чи вульгарно. Краса – це манера спілкування, це стиль життя, етикет, повага до старших людей тавнутрішнє відчуття чогось важливого та прекрасного.Не плутайте красу з тим, чим вас так благородна нагородила природа. Краса – вона всередині. Тож будьте красивими!