«Ви пан, а я проста, ви багатий, а я бідна, ви возний, а я простого роду»
Возний: «Ти одна заложила єму (серцю) позов на вічнії роки, і душа моя єжечасно волаєть тебе і послі нишпорной даже години».
«Не багата я і проста, но чесного роду, / Не стиджуся прясти, шити і носити воду».
«Моє все багатство єсть моє добрє ім’я».
Виборний: «Золото — не дівка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і для всякого діла дотепна,— яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить».
«Лучче умерти, як з немилим жити, / Сохнуть з печалі, щодень сльози лити».
«Бідность і багатство — єсть то божа воля; / З милим їх ділити — єсть щаслива доля».__ _ Наталка — матері: «Я покоряюсь вашій волі і для вас за пер- шого жениха, вам угодного, піду заміж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати».
«…Живемо і маємося, як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне».
«Хто живе чесно і годується трудами своїми, тому і кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитої».
Терпилиха про дочку: «…вона добра у мене дитина, вона обіщала для мого покою за первого жениха, аби б добрий, вийти заміж».
Виборний про Наталку: «…всі матері приміром ставлять її своїм дочкам».
«Страшно і подумать, як з немилим чоловіком весь вік жити, як нелюба миловати, як осоружного любити».
Микола: «Ай Наталка! Ай Полтавка! От дівка, що і на краю пропасті не тілько не здригнулась, но і другого піддержує».
«…Я сама не хочу за пана возного: до сього силою ніхто мене не принудить. І коли на те іде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи не буду».
Наталка про себе: «Дівка проста, не красива, / З добрим серцем, не спесива… / Коло мене хлопці в’ються / І за мене часто б’ються».
“Наталка Полтавка” цитатна характеристика Петра
· Виборний: «…Покійний Терпило жив-був, то прийняв було до себе якогось сироту Петра за годованця. Хлопець виріс славний, гарний, добрий, проворний і роботящий; він од Наталки старший був годів три або чотири; з нею вигодувавсь і зріс вкупі».
«Правда, Петро добрий парубок…— говорить мати Наталці,— …він не ледар, трудящий, з ним обідніти до злиднів не можна».
· Наталка: «Петро не такий, серце моє за його ручається, і воно мені віщує, що він до нас вернеться».
· Виборний про Петра: «Ради пройдисвіта, ланця, що, може, де в острозі сидить, може, умер або в москалі завербовався!».
· «Як бачиш: бурлака на світі; тиняюсь од села до села, а тепер іду в Полтаву».
· «Нема у мене ні родичів, ні знакомих. Які будуть знакомі або родичі у сироти?»
· «Нема у мене ні кола, ні двора: весь тут».
· «Чотири годи уже, як розлучили мене з Наталкою. Я бідний був тогді і любив Наталку без всякої надіжди. Тепер, наживши кровавим потом копійку, спішив, щоб багатому Терпилові показатись годним його дочки, но вмісто багатого батька найшов мать і дочку в бідності і без і».
· «Наталку, котру я любив більше всього на світі, для которої одважовав жизнь свою на всі біди, для которої стогнав під тяжкою роботою, для которої скитався на чужині і заробленую копійку збирав докупи, щоб розбагатіть і назвать Наталку своєю вічно!»
· «Возний-пан, чиновний і багатий, а я не маю нічого. Вам з матір’ю треба подпори і защити, а я через себе ворогів вам прибавлю, а не подам».
· «Щоб пан возний ніколи не попрікнув тебе, що взяв бідну і на тебе іздержався. Прощай! Шануй матір нашу, люби свого судженого, а за мене одправ панахиду».
“Наталка Полтавка” цитатна характеристика Миколи
· «Один собі живу на світі, як билинка на полі, сирота — без роду, без племені, без таланту і без приюту».
· «Хоть із мене і непоказний козак буде, та єсть же і негідніші од мене. Люблю я козаків за їх обичай!»
· «Так і я з чорноморцями буду тетерю їсти, горілку пити, люльку курити і черкес бити. Тілько там треба утаїти, що я письменний; та се невелика штука. І дурнем не трудно прикинутись».
· «Знаю я добре, як тяжко бути сиротою і не мати містечка, де б голову приклонити».
· «Правда, хороша і розумна, а до того і добре, тілько не багата».
· «От такові наші полтавці! Коли діло піде, щоб добро зробити, то один перед другим хвастаються».
“Наталка Полтавка” цитатна характеристика Возного
Найповнішу службову характеристику Возному дає Микола: «Юриста завзятий і хапун такий, що із рідного батька злупить!».
«Возний-пан, чиновний і багатий, а я не маю нічого.” – каже Микола Наталці
«…Живу хоть не так, як люди, а хоть побіля людей; копійка волочиться і про чорний день іміється»
Аналіз вірша - Осіння троянда А. А. Фет писав дуже багато віршів про природу, в яких намагався передати свій душевний стан, думки і почуття. Панаса Опанасовича відвідала нещасна любов (до Марії Лазич) і тому, як мені здається, у багатьох віршах простежується туга по ній. Читаючи етостіхотвореніе, відчуваєш деяку смуток на душі, так як описана сумна поздняяосень. Осінь - час спокою, час відходу і прощання, час роздумів. Вона наповнена порожнечею. Складається враження, що за межами осені немає нічого крім вічності. Але в той же час радує те, що єдина троянда не хоче відпускати теплу пору року, тому "віє весною». У назві вірша відображено весь сюжет. Воно адресоване самому прекрасному і божественному квітці-троянді. Обсипав ліс своі'вершіни, Сад оголив своє чоло. На початку вірша автор показує справжню осінь за до уособлення: сад оголив, дихнув вересень. Спочатку Фет висловлює величезну жаль, тому що з настанням осені пропадають яскраві фарби, починаються довгі проливні дощі, кругом вогкість і бруд. Туга. Але потім він ніби випадково зауважує чудове створення-троянду: Але в подиху морозу Між загиблими одна, Лише ти одна, цариця троянда, пахощі і пишна. І тут він розуміє, що життя триває, що квітка буде нагадувати йому про сонячні дні й переносити в майбутнє, ближче до весни. Таким чином, відбувається зміна картин в вірші. Поет вибудовує йому троянду на п'єдестал, називає її царицею, вважає єдиною і неповторною: Лише ти одна, цариця троянда, пахощі і пишна.
Відповідь:
Пояснення:
«Ви пан, а я проста, ви багатий, а я бідна, ви возний, а я простого роду»
Возний: «Ти одна заложила єму (серцю) позов на вічнії роки, і душа моя єжечасно волаєть тебе і послі нишпорной даже години».
«Не багата я і проста, но чесного роду, / Не стиджуся прясти, шити і носити воду».
«Моє все багатство єсть моє добрє ім’я».
Виборний: «Золото — не дівка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і для всякого діла дотепна,— яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить».
«Лучче умерти, як з немилим жити, / Сохнуть з печалі, щодень сльози лити».
«Бідность і багатство — єсть то божа воля; / З милим їх ділити — єсть щаслива доля».__ _ Наталка — матері: «Я покоряюсь вашій волі і для вас за пер- шого жениха, вам угодного, піду заміж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати».
«…Живемо і маємося, як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне».
«Хто живе чесно і годується трудами своїми, тому і кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитої».
Терпилиха про дочку: «…вона добра у мене дитина, вона обіщала для мого покою за первого жениха, аби б добрий, вийти заміж».
Виборний про Наталку: «…всі матері приміром ставлять її своїм дочкам».
«Страшно і подумать, як з немилим чоловіком весь вік жити, як нелюба миловати, як осоружного любити».
Микола: «Ай Наталка! Ай Полтавка! От дівка, що і на краю пропасті не тілько не здригнулась, но і другого піддержує».
«…Я сама не хочу за пана возного: до сього силою ніхто мене не принудить. І коли на те іде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи не буду».
Наталка про себе: «Дівка проста, не красива, / З добрим серцем, не спесива… / Коло мене хлопці в’ються / І за мене часто б’ються».
“Наталка Полтавка” цитатна характеристика Петра
· Виборний: «…Покійний Терпило жив-був, то прийняв було до себе якогось сироту Петра за годованця. Хлопець виріс славний, гарний, добрий, проворний і роботящий; він од Наталки старший був годів три або чотири; з нею вигодувавсь і зріс вкупі».
«Правда, Петро добрий парубок…— говорить мати Наталці,— …він не ледар, трудящий, з ним обідніти до злиднів не можна».
· Наталка: «Петро не такий, серце моє за його ручається, і воно мені віщує, що він до нас вернеться».
· Виборний про Петра: «Ради пройдисвіта, ланця, що, може, де в острозі сидить, може, умер або в москалі завербовався!».
· «Як бачиш: бурлака на світі; тиняюсь од села до села, а тепер іду в Полтаву».
· «Нема у мене ні родичів, ні знакомих. Які будуть знакомі або родичі у сироти?»
· «Нема у мене ні кола, ні двора: весь тут».
· «Чотири годи уже, як розлучили мене з Наталкою. Я бідний був тогді і любив Наталку без всякої надіжди. Тепер, наживши кровавим потом копійку, спішив, щоб багатому Терпилові показатись годним його дочки, но вмісто багатого батька найшов мать і дочку в бідності і без і».
· «Наталку, котру я любив більше всього на світі, для которої одважовав жизнь свою на всі біди, для которої стогнав під тяжкою роботою, для которої скитався на чужині і заробленую копійку збирав докупи, щоб розбагатіть і назвать Наталку своєю вічно!»
· «Возний-пан, чиновний і багатий, а я не маю нічого. Вам з матір’ю треба подпори і защити, а я через себе ворогів вам прибавлю, а не подам».
· «Щоб пан возний ніколи не попрікнув тебе, що взяв бідну і на тебе іздержався. Прощай! Шануй матір нашу, люби свого судженого, а за мене одправ панахиду».
“Наталка Полтавка” цитатна характеристика Миколи
· «Один собі живу на світі, як билинка на полі, сирота — без роду, без племені, без таланту і без приюту».
· «Хоть із мене і непоказний козак буде, та єсть же і негідніші од мене. Люблю я козаків за їх обичай!»
· «Так і я з чорноморцями буду тетерю їсти, горілку пити, люльку курити і черкес бити. Тілько там треба утаїти, що я письменний; та се невелика штука. І дурнем не трудно прикинутись».
· «Знаю я добре, як тяжко бути сиротою і не мати містечка, де б голову приклонити».
· «Правда, хороша і розумна, а до того і добре, тілько не багата».
· «От такові наші полтавці! Коли діло піде, щоб добро зробити, то один перед другим хвастаються».
“Наталка Полтавка” цитатна характеристика Возного
Найповнішу службову характеристику Возному дає Микола: «Юриста завзятий і хапун такий, що із рідного батька злупить!».
«Возний-пан, чиновний і багатий, а я не маю нічого.” – каже Микола Наталці
«…Живу хоть не так, як люди, а хоть побіля людей; копійка волочиться і про чорний день іміється»