українські народні родинно-побутові пісні дуже різноманітні за тематикою, настроєм, художніми засобами виразності. у них правдиво відображено все життя українського народу, багатство його духовного світу, найзаповітніші мрії і прагнення. великий знавець українського фольклору, письменник михайло стельмах зазначав: «нема такої значної події в житті народу, немає такого людського почуття, яке б не обізвалося чи рокотом грому, чи ніжною струною в українській ліриці, яку по праву можна назвати нашим національним скарбом і перлиною світової народної творчості».
серед найпоширеніших родинно-побутових пісень — пісні про кохання, пісні про родинне життя, колискові та жартівливі пісні. у піснях про кохання всі перипетії стосунків двох: і перше несміливе почуття, яке боїться виказати себе навіть поглядом, і відкрите утвердження щастя закоханих, і сумніви та образи, і біль розлуки, і невтішне горе зраджених, і мрії про майбутнє одруження. виспівуючи свою любов, дівчина добирає зворушливі у своїй простоті й правдивості слова. для неї від миленького кращого немає, бо гарне у нього все: і «любая розмова», і «що сам молод, під ним кінь ворон, ще й в сопілку грає! », навіть його сліди їй дорогі: «та вирву я, вирву кленовий листочок, прикрию, пристелю милого слідочок…» в уяві юнака також постають найпоетичніші образи, коли він думає про свою милу — червона калина, чорноброва, пишна, «серденько, рибонька, дорогий кришталю».
Добро може бути маленьке, але принесе кучу позитивних емоцій та велику вдячність, а може бути велике, та не мати ніякої реакції. Реакція прямо залежить від тієї людини, для якої робиться добро. Якщо вона добра, вдячна, то й добродій отримає просте людське але навіть, якщо людина зла, невдячна та груба, це не означає, що ій не треба робити добрих справ, бо пам’ятайте, що на зло, як і на добро треба відповідати добром. Робити добрі справи не обов’язково наодинці. Це можна робити компаніями, разом із друзями, батьками. Наприклад, прибратися в квартирі у літньої хворої людини, висадити квіти чи дерева, навести чистоту у дворі чи поряд з будинком. Ці приклади підтверджують, що для добра зовсім не обов’язково мати багато грошей. Але не треба відкладувати добрі справи в довгий ящик, тому що ніхто не може зазирнути у завтрашній день. Хто знає, що станеться з нами завтра? Чи не будемо ми самі мати потребу у до Тому, треба робити добро, поки це в наших силах. При спілкуванні з друзями, батьками, їх також треба схиляти до добрих справ.
українські народні родинно-побутові пісні дуже різноманітні за тематикою, настроєм, художніми засобами виразності. у них правдиво відображено все життя українського народу, багатство його духовного світу, найзаповітніші мрії і прагнення. великий знавець українського фольклору, письменник михайло стельмах зазначав: «нема такої значної події в житті народу, немає такого людського почуття, яке б не обізвалося чи рокотом грому, чи ніжною струною в українській ліриці, яку по праву можна назвати нашим національним скарбом і перлиною світової народної творчості».
серед найпоширеніших родинно-побутових пісень — пісні про кохання, пісні про родинне життя, колискові та жартівливі пісні. у піснях про кохання всі перипетії стосунків двох: і перше несміливе почуття, яке боїться виказати себе навіть поглядом, і відкрите утвердження щастя закоханих, і сумніви та образи, і біль розлуки, і невтішне горе зраджених, і мрії про майбутнє одруження. виспівуючи свою любов, дівчина добирає зворушливі у своїй простоті й правдивості слова. для неї від миленького кращого немає, бо гарне у нього все: і «любая розмова», і «що сам молод, під ним кінь ворон, ще й в сопілку грає! », навіть його сліди їй дорогі: «та вирву я, вирву кленовий листочок, прикрию, пристелю милого слідочок…» в уяві юнака також постають найпоетичніші образи, коли він думає про свою милу — червона калина, чорноброва, пишна, «серденько, рибонька, дорогий кришталю».
Робити добрі справи не обов’язково наодинці. Це можна робити компаніями, разом із друзями, батьками. Наприклад, прибратися в квартирі у літньої хворої людини, висадити квіти чи дерева, навести чистоту у дворі чи поряд з будинком. Ці приклади підтверджують, що для добра зовсім не обов’язково мати багато грошей. Але не треба відкладувати добрі справи в довгий ящик, тому що ніхто не може зазирнути у завтрашній день. Хто знає, що станеться з нами завтра? Чи не будемо ми самі мати потребу у до Тому, треба робити добро, поки це в наших силах. При спілкуванні з друзями, батьками, їх також треба схиляти до добрих справ.