МАРТИН БОРУЛЯ 1 Найзаповітніша мрія Мартина Борулі
2 Характер Мартина Борулі
3 Як Мартин виховував своїх дітей
4 Ставлення М.Борулі до інших персонажів повісті
5 Які позитивні і негативні риси переплилися в характері М. Борулі
6 Які морально етичні норми порушую М Боруля
7 Моє ставлення до М Борулі
8 Моральні принципи Марисі
9 Ставлення Марисі до шляхетного життя
10 Які почуття Марисі до Миколи Націєвського
11 Ставлення Марисі до праці
12 Цоб ти запозичив у Марисі
13 Прагнення Степана
14 Яку посаду обіймав Степан
15 Цо приваблює Степана у місті
16 .Риси характеру Степана
17 Чи можна вважати Степана вдячним сином
18 Моє ставлення до Степана
19 Соціальний стан Омелька
20 Характер Омелька
21 Ставлення Омелька до Мартина Борулі
22 Відношення Мартина Борулі до Омелька
23 Значення образу Омелька в творі
24 Соціальний стан Націєвського
25 Посада Націєвського
26 Стиль життя Націєвського
27 Риси характеру Націєвського
28 Чи насправдіНацієвський кохає Марисю
29 Мова Націєвського
Відповідь:Давня українська література — частина української літератури від найдавніших часів до кінця XVIII ст., яка створювалася на українських етнічних землях різними мовами (староукраїнською, латинською, польською, російською та ін.) Початковий і найтриваліший період розвитку українського письменства, його фундамент, на якому пізніше розвинеться нова українська література. Вона, постійно розвиваючись, змінювалася, виробляла свою жанрову систему, зумовлену характером тогочасного мислення як авторів, так і читачів, а також нерозривним зв’язком її з історією, релігією, філософією, великою залежністю стилю твору від жанру.
Пояснення:
Іва́н Фе́дорович Драч (17 жовтня 1936, Теліжинці, Тетіївський район, Київська область, Українська СРР — 19 червня 2018, Київ, Україна) — український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі. Член КПРС (1959—1990). Перший голова Народного Руху України (1989). Народний депутат України 3-го скликання. Герой України (2006)
Народився в родині робітника радгоспу. Після закінчення Тетіївської середньої школи викладав російську мову й літературу в семирічній школі села Дзвеняче Тетіївського району. Працював інструктором Тетіївського райкому ЛКСМУ з напрямку діяльності МТС. 1955—1958 служив в армії в 16‑му понтонно‑мостовому Верхньодніпровському полку.
Від 1957 навчався на філологічному факультеті в Київському університеті. Виключено через творчі та політичні погляди. У вересні 1961 зміг відновитися на заочне відділення. Пізніше, залишивши навчання, розпочав працювати в редакції газети «Літературна Україна». Закінчив Найвищі сценарні курси в Москві. Тоді саме написав перші вірші. В 1959 вступив до КПРС.
До того самого часу належать перші контакти з українськими дисидентами й перші вірші зі критичними оцінками радянської влади.
Після арештів дисидентів написав відкритого листа, у якому каявся в своїх зв'язках із ними (травень 1966)[джерело?], після чого стосунки з офіційною владою суттєво покращились. Неодноразово в різкій формі засуджував буржуазний націоналізм, підтримував діяльність комуністичної партії як у виступах, так і в поезії. Разом із тим, 30 червня 1966 ЦК Компартії України схвалив постанову про серйозні недоліки в організації виробництва кінофільмів на Київській кіностудії ім. О. Довженка, у якій піддавалися критиці кінострічки «Криниця для спраглих» (автор сценарію І. Драч, режисер Ю. Іллєнко). У 1976 він отримав Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка за збірку віршів «Корінь і крона».