У повісті М.Стельмаха дуже багато цікавих епізодів. Мені сподобалося читати, як Михайлик отримав від дідуся вітрячок, як він поцупив у мами насіння й збирався обміняти на бажану книжку, але поспівчував голодним людям і поділився з ними, через що Юхрим не дав йому лише за одну склянку "Пригоди Тома Соєра". Було смішно читати, як Михайлик проникав без квитка на виставу, бо ніколи не був у театрі. А ще смішніше було, коли глядачі напали на актора, бо думали, що він насправді такий лиходій, як герой, якого грав. Думаю, всі, хто читав повість, звернули увагу на епізод, у якому тато несе взимку Михайлика до школи, загорнувши в кирею. Я чекав, що хлопчик знітиться і соромитиметься, що всі в чоботах, а він без них. А виявилося, що Михайлик почувався абсолютно щасливим і все життя полюбив запах тієї татової киреї. Та найбільше мені запам'яталося, як босий хлопчик узяв мамині ночви (він не мав ні чобіт, ні саночок) і весело й безтурботно катався взимку з гірки з іншими дітьми. Було смішно, коли він боявся, що за це потрапить у пекло, й дуже тішився, що на жодному образі в церкві не було намальовано дітей, яких чорти карарають за катання босоніж у ночвах.
Добрий вчинок Михайлика, коли він віддав насіння бідній жінці з дитиною. Це характеризує головного героя як доброго та чуйного хлопчика.
Объяснение:
Відповідь:
У повісті М.Стельмаха дуже багато цікавих епізодів. Мені сподобалося читати, як Михайлик отримав від дідуся вітрячок, як він поцупив у мами насіння й збирався обміняти на бажану книжку, але поспівчував голодним людям і поділився з ними, через що Юхрим не дав йому лише за одну склянку "Пригоди Тома Соєра". Було смішно читати, як Михайлик проникав без квитка на виставу, бо ніколи не був у театрі. А ще смішніше було, коли глядачі напали на актора, бо думали, що він насправді такий лиходій, як герой, якого грав. Думаю, всі, хто читав повість, звернули увагу на епізод, у якому тато несе взимку Михайлика до школи, загорнувши в кирею. Я чекав, що хлопчик знітиться і соромитиметься, що всі в чоботах, а він без них. А виявилося, що Михайлик почувався абсолютно щасливим і все життя полюбив запах тієї татової киреї. Та найбільше мені запам'яталося, як босий хлопчик узяв мамині ночви (він не мав ні чобіт, ні саночок) і весело й безтурботно катався взимку з гірки з іншими дітьми. Було смішно, коли він боявся, що за це потрапить у пекло, й дуже тішився, що на жодному образі в церкві не було намальовано дітей, яких чорти карарають за катання босоніж у ночвах.
Пояснення: