На жаль,у сучасному світі гроші грають важливішу роль у житті людини,аніж добрі стосунки,благородні справи.За гроші можна купити все.Деякі люди прагнуть збагатитися різними шляхами,часто негідними.Вони жертвують усим,аби отримати "ніщо",бо гроші лише погіршують людину.Скнара ніколи не буде щасливою,не матиме сім'ї,бо гроші така людина вважає голвним сенсом життя.Це не є добре.Я думаю,що гроші повинні лише прикрашати життя,допомагати жити краще,а не ставати сенсом того життя,яке Бог дав нам,щоб ми прожили гідно своє життя,робили добрі та гідні вчинки.
Соломія - мужня, вольова й ніжна жінка. Вона щиро кохає Остапа і є його вірною подругою, заради коханого «не кіс своїх», «вбралась у чоловічі штани та ладна була мандрувати» хоч на край світу. її мужність і воля набувають величезного вияву, коли разом з Остапом вона перебуває у плавнях. Незвичайну енергію виявляє жінка, коли перев’язує рану Остапові, волочить його з плавнів, дбає про його одужання. Пейзажні картини, використані автором, розкривають складність і трудність обставин, у яких доводилося Соломії боротися за життя Остапа, а відтак - за волю. Вольовий характер сильної жінки, коли вона відчула, що може не знайти тяжко пораненого Остапа, передається простими реченнями (або складносурядними) з багатьма дієсловами: «Соломія знесилилась і впала. їй стало душно. Піт краплями стікав по виду, груди важко дихали і очі блищали, як у звіра, що попався у лабети». У малюнках природи письменник здебільшого використовує чорні й червоні барви: чорні - при зображенні мороку, осінньої ночі, червоні - в картинах пожежі. Обидва кольори співзвучні переживанням Соломії. «Та ще коли б вона (Соломія) хоч могла бачити його рану, обличчя - їй, здається, не так би важко було. А то ся пітьма, сей чорний, клятий морок. Він оточав її з усіх сторін, слався перед очима, висів над головою, заповзав під шкіру, виповняв її всю та гнітив очі…».
Как-то так,только еще своих мыслей добавь)