Мені здається,що відповідь на це питання дуже очевидна.Тому що коли ще не було інтернету,саме так розповідали історію.Батьки розповідали дітям,діти пам'ятали і розповідали це своїм дітям.Так і передавалася історія про життя наших предків.Деякі з них залишилися і на даний момент.Хід війн,життя звичайних людей,та людей які займали високі посади.Все це можна дізнатися з рукописів та книжок.Але якби нам це не розповідали,хоч ми й не можемо сказати,точну інформацію,але хоть деякі уривки або інформацію все ж дізнатися ми зможемо.Тому потрібно цінувати наших предків та продовжувати розповідати та передавати про життя нас та наших предків.І потім це буде передаватися ще через декілька поколінь...
Особисто я дотримаюся думки, що кожна людина, неважливо звідки вона родом, може підкорити місто або ж підкоритися місту.
Звісно ж, людині , що живе у столиці з народження легше, бо вона з нароження звикла до ритмів великого міста. Людина із села звикла до більш повільного та розміряного темпу життя.
Але зазвичай, люди із великих міст думають що вони вже багато чого домоглися тим що народилися в столиці.І це їх губить. Вони стають ледачими та не мають головної цілі. Люди з невеликих міст , навпаки, звикли багато працювати, щоб чогось домогтися. Звісно ж їм важче пристосуватися до великого міста, бо це є повна протележність їхній рідній домівці, Вони виходять із зони комфорту, але це загартовує їх.
Як на мене, випадок із Степаном Радченко із роману «Місто» В.Підмогильного – виняток. Не він підкорив місто, а воно його. Він забув свою головну ціль – вивчитися і зробити щось вагоме для рідного села.Натомість він піддався спокусі міста, і зайнявся улюбленною справою.
Тож, повертаючись до головного запитання , можу відповісти що людині із маленького містечка важче підкорити місто, але вона зробить все та навіть більше для досягнення своєї цілі.
Объяснение:
Особисто я дотримаюся думки, що кожна людина, неважливо звідки вона родом, може підкорити місто або ж підкоритися місту.
Звісно ж, людині , що живе у столиці з народження легше, бо вона з нароження звикла до ритмів великого міста. Людина із села звикла до більш повільного та розміряного темпу життя.
Але зазвичай, люди із великих міст думають що вони вже багато чого домоглися тим що народилися в столиці.І це їх губить. Вони стають ледачими та не мають головної цілі. Люди з невеликих міст , навпаки, звикли багато працювати, щоб чогось домогтися. Звісно ж їм важче пристосуватися до великого міста, бо це є повна протележність їхній рідній домівці, Вони виходять із зони комфорту, але це загартовує їх.
Як на мене, випадок із Степаном Радченко із роману «Місто» В.Підмогильного – виняток. Не він підкорив місто, а воно його. Він забув свою головну ціль – вивчитися і зробити щось вагоме для рідного села.Натомість він піддався спокусі міста, і зайнявся улюбленною справою.
Тож, повертаючись до головного запитання , можу відповісти що людині із маленького містечка важче підкорити місто, але вона зробить все та навіть більше для досягнення своєї цілі.