алло, добрий день! це квартира тарасенків? - так. - це михайло, шкільний приятель сашка. а можна його до телефону? - нажаль, сашка немає – він зараз на тренуванні з футболу. - тренування проходить у нашій школі? - так. воно закінчиться десь за півгодини. - дуже добре! то я зустріну його біля школи. я маю повернути йому енциклопедію з історії, яку він позичав мені два тижні тому. я захворів і не ходив до школи цей час, тож не мав змоги віддати книгу і подякувати. - зрозуміло. сашко після тренування піде прямо додому, тож ти теж можеш підійти одразу сюди. - дякую, але я не знаю точно, де ви живете, тому я краще перестріну сашка біля школи. а якщо раптом ми не зустрінемося, перекажіть йому, будь-ласка, щоб він мені передзвонив. - добре, михайле! - дякую вам! - нема за що. - до побачення! z
Риба — в озері. А от коник-стрибунець зимує в мурашнику. Не вірите? Пізньої осені старі мурахи вкладають малих мурашат у ліжка, примовляючи: — Пора спати! Спати! Цілісіньку зиму! Але мурашата пустують, граються, вередують. Тоді старі мурахи кличуть коника-стрибунця: — Заграй нашим діткам колискову! Коник бере скрипочку і грає малим мурашатам тиху лагідну мелодію. І малі мурашата одразу засинають. За ними поринають у сон і мурахи. Останнім, випустивши із зелених лапок скрипочку, засинає сам коник. Він теж спатиме цілу зиму. Та навесні прокинеться першим, вибіжить із мурашника назустріч сонечку і заграє веселу закличну мелодію.
