Я ТАК ДУМАЮ. ЭТА МОЯ ФАНТАЗИЯ. НЕ МОГУ ГАРАНТИРОВАТЬ ЧТО ЭТО ПРАВИЛЬНО
1. Сорри( почти нет цитат із твору.
Но, думаю і так нормально.
Тебе понравится)
Цей твір викликав а мене багато почуттів. Це відчуття... загадковості. Щось, що манить туди щоб подивитися. Розвідати, піти туди та більш не повертатися. Мандрувати крізь той степ з соняшниками ВІЧНО! Валятися, ворочатися, бігати, гратися. Дізнатися нове. Розумієте... відчуття чогось незвіданого. І чомусь великого - великого, красивого, нескінченного і доброго!
Може й вийде декілька але не думаю
2. Не знаю як це символічного але...
Він набуває загадковості та чогось незвіданого.
3. Це одна стежина, яка така... незвичайна. Стежина яка одна загадкова та незвідана на весь простір.
4. Це дуже мрійливий герой. Який любе все таке загадкове. Він любить природу. Багато тою стежкою ходив. Для нього це більше ніж просто стежка. У кожному, як здавалося простому слові він находить велике значення.
5. Вибач ( не знаю
6. Він розповідав це неповно. Він розповідав це так, щоб у читачів викликалось багато питань. Автор використав засоби такі, щоб читачі помріяли. Повністю занурились у той період саме в той час. Щоб в них стояла картина тої події.
7. Зануритись повністю в його (ту) подію. Викликати відчуття незвіданості, загадковості. Та просто самому помріяти, подумати. Та розвити фантазію)
4). В) за боягузтво, невміння та небажання захищати рідну землю;
5). Б) наявність оповідача, розповідь ведеться від першої особи;
6) А) той збирався до міліції заявляти на Славка за поранення;
7) 1)Віра у свій талант - Славко Беркута
2. Протистояння брехні і правди-Юлько Ващук.
3).Відсутність повноцінного спілкування з дорослими-Лілі Теслюк.
4)Самотність дитини-Стефко Вус.
8)Цинани забрали Остапа до себе, лікували його різними травами та годували.
9)Остап і Соломія заради волі заплатили велику ціну. Соломія відрізала свої розкішні кози, які на той момент дуже цінилися в дівчат. Остап покинув свого діда, щоб відчути як це бути вільним.
Вони не здавалися, йшли до своєї мети. Проблеми, які траплялися на їхньому шляху вони їх долали не здавающись. Вірили в себе.
Соломія трималася до останнього, побачивши, що плавні горлть вона не впала духом і почала шукати Остапа. Остап не втрачав надії і бризкав воду, щоб вовк відступив від нього.
Соломія так і не відчула, як бути вільним, гинучи в голодних водах.
10)Образ Колодуба і дідів схожий. Він також вірив в перемогу. Діди були Відважними і сильними, цього вони вчили і Колодуба. Діди навчили його вірити свою перемогу і нікол не здаватися.
11)У центрі повісті Коцюбинського - двоє закоханих: молодий парубок Остап і заміжня жінка. Соломія дуже засмучена звісткою про намір її коханого тікати із села аж за Дунай і тому вона тікає разом із Остапом. То як же треба кохати, щоб покинути рідний дім, хоч і не дуже радісне, але все-таки, більш-менш, спокійне життя, і піти за Остапом, єдиним і дорогим! Піти в невідомість, неймовірні труднощі доріг і небезпек. Піти світ за очі, аби тільки бути разом зі своїм коханим. Соломія — справжня героїня. Вона не розгублюється ні в яких ситуаціях. Спритна, вміла й рішуча скрізь. Вона перев'язує рану Остапа, ховає його в плавнях. Мужність не покидає її навіть тоді, коли вона розуміє, що заблукала.
І заради свого коханого вона помирає. Помирає у голодених водах Дунаю. Але і в останніх хвилинах свого життя вона бриться, каже собі, що на березі гарно там сонечко, трава.
ЭТО ОТВЕТИ НА ВОПРОСИ К ЭТОМУ СТИХУ!!
Я ТАК ДУМАЮ. ЭТА МОЯ ФАНТАЗИЯ. НЕ МОГУ ГАРАНТИРОВАТЬ ЧТО ЭТО ПРАВИЛЬНО
1. Сорри( почти нет цитат із твору.
Но, думаю і так нормально.
Тебе понравится)
Цей твір викликав а мене багато почуттів. Це відчуття... загадковості. Щось, що манить туди щоб подивитися. Розвідати, піти туди та більш не повертатися. Мандрувати крізь той степ з соняшниками ВІЧНО! Валятися, ворочатися, бігати, гратися. Дізнатися нове. Розумієте... відчуття чогось незвіданого. І чомусь великого - великого, красивого, нескінченного і доброго!
Може й вийде декілька але не думаю
2. Не знаю як це символічного але...
Він набуває загадковості та чогось незвіданого.
3. Це одна стежина, яка така... незвичайна. Стежина яка одна загадкова та незвідана на весь простір.
4. Це дуже мрійливий герой. Який любе все таке загадкове. Він любить природу. Багато тою стежкою ходив. Для нього це більше ніж просто стежка. У кожному, як здавалося простому слові він находить велике значення.
5. Вибач ( не знаю
6. Він розповідав це неповно. Він розповідав це так, щоб у читачів викликалось багато питань. Автор використав засоби такі, щоб читачі помріяли. Повністю занурились у той період саме в той час. Щоб в них стояла картина тої події.
7. Зануритись повністю в його (ту) подію. Викликати відчуття незвіданості, загадковості. Та просто самому помріяти, подумати. Та розвити фантазію)
Будь ласка)❤️
1) А) Цигани
2) Б) Розповіді діда
3) А) Звідки він бере мужність і сили.
4). В) за боягузтво, невміння та небажання захищати рідну землю;
5). Б) наявність оповідача, розповідь ведеться від першої особи;
6) А) той збирався до міліції заявляти на Славка за поранення;
7) 1)Віра у свій талант - Славко Беркута
2. Протистояння брехні і правди-Юлько Ващук.
3).Відсутність повноцінного спілкування з дорослими-Лілі Теслюк.
4)Самотність дитини-Стефко Вус.
8)Цинани забрали Остапа до себе, лікували його різними травами та годували.
9)Остап і Соломія заради волі заплатили велику ціну. Соломія відрізала свої розкішні кози, які на той момент дуже цінилися в дівчат. Остап покинув свого діда, щоб відчути як це бути вільним.
Вони не здавалися, йшли до своєї мети. Проблеми, які траплялися на їхньому шляху вони їх долали не здавающись. Вірили в себе.
Соломія трималася до останнього, побачивши, що плавні горлть вона не впала духом і почала шукати Остапа. Остап не втрачав надії і бризкав воду, щоб вовк відступив від нього.
Соломія так і не відчула, як бути вільним, гинучи в голодних водах.
10)Образ Колодуба і дідів схожий. Він також вірив в перемогу. Діди були Відважними і сильними, цього вони вчили і Колодуба. Діди навчили його вірити свою перемогу і нікол не здаватися.
11)У центрі повісті Коцюбинського - двоє закоханих: молодий парубок Остап і заміжня жінка. Соломія дуже засмучена звісткою про намір її коханого тікати із села аж за Дунай і тому вона тікає разом із Остапом. То як же треба кохати, щоб покинути рідний дім, хоч і не дуже радісне, але все-таки, більш-менш, спокійне життя, і піти за Остапом, єдиним і дорогим! Піти в невідомість, неймовірні труднощі доріг і небезпек. Піти світ за очі, аби тільки бути разом зі своїм коханим. Соломія — справжня героїня. Вона не розгублюється ні в яких ситуаціях. Спритна, вміла й рішуча скрізь. Вона перев'язує рану Остапа, ховає його в плавнях. Мужність не покидає її навіть тоді, коли вона розуміє, що заблукала.
І заради свого коханого вона помирає. Помирає у голодених водах Дунаю. Але і в останніх хвилинах свого життя вона бриться, каже собі, що на березі гарно там сонечко, трава.