1. В яких роках і в якому столітті відбуваються події? - у тридцятих роках ХІХ століття
2. У творі зображена віковічна боротьба двох станів. Яких? - цитата "..віковічна боротьба двох станів — панського й мужичого.."
3.Кого в творі названо “живим робочим інвентарем”? - цитата: "живий робочий інвентар — хлопа". Тобто, простого селянина, кріпака
4. Імена головних героїв? Остап і Соломія
5.Скільки років головному герою? - двадцять цитата: Та й хіба він сам за весь свій двадцятилітній вік не був лишень панською худобою?
6.Про що були билиці-казки , які будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал? - цитата: Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких він слухав, затаївши дух ...
7.Кого описано “Був то молодий ,безвусий парубок,міцно збудований, у високій сивій кучмі,короткій чугаїнці, з довгим ціпком.”? - Соломія, коли переодягнулася парубком, щоб втекти разом з Остапом
8.Куди зібралися головні герої твору? - за Дунай, на вільні землі цитата: — Пек тобі, маро... Чисто парубок... Куди ти й по що? — За Дунай, у Січ із тобою... Приймаєш товариша чи не приймаєш?
9. Що видавало і відрізняло одного з головних героїв твору? - не знаю, що мали на увазі, коли давали це питання, але скоріше за все мова йде про довге чудове волосся Соломії, яка була переодягнута парубком. Цитата: — Ха-ха-ха!..— не вгавав Остап.— Голова молодицина, а ноги парубочі...
10. Яке рішення прийняла головна героїня твору,щоб не виказати себе? Соломія наказала Остапові обрізати їй волосся. Цитата: Остап стояв, вагаючись, але бачачи молодицину упертість, вийняв ніж, поточив його об камінь і почав обтинати в кружок Соломіїне волосся.
11. Яким інструментом позбавилися від проблеми? Дуаю, що проблема- це знову ж таки довге волосся Соломії, яке Остап відрізав ножем
12.Яке ім'я дали парубкові? Думаю, що парубок - це товариш Остапа і його попутник. Соломія погодилася, щоб Остап звав її Семеном
цитата: — Ну, пора нам рушати... Гей ти, парубче, як тебе звати — Семеном чи як?
— Про мене й Семене...— зітхнула Соломія і знялась із місця.
"Білий кінь Шептало"-Проблема людини в суспільстві, її знеосіблення, свободи і неволі, особистості й натовпу, дійсності і мріїоловні герої оповідання — білий кінь (алегоричний образ) , Степан, «маленький чоловічок, навіть не білий, а якийсь «землисто-сірий» , з дрібними корявими ручиськами. З метою більш осмисленого проникнення в образ з'ясовую сутність поняття «алегорія» . Алегорія — відтворення людських характерів та взаємин в образах тварин, предметів та явищ природи. Оцінка зображуваного в алегорії виступає значно виразніше, ніж при використанні, наприклад, епітетів чи метафор. Тож образ білого коня уособлює в собі особистість гідну поваги. На нього можна покластися, він молодий, гарний, гордий. Не раз на це зверта я увагу і Степан: кінь мав густу гриву, стрункі ноги, які завжди ступали впевненою ходою; особливо вражала шия — у її крутім вишні вбачалася незалежність. Степан тішився тим, що білий кінь гордовито міг гнати до водопою сірих, вороних і гнідих. Коли ж стався злам?
Є в оповіданні вражаючі епізоди. Ось один із них. Босоногий хлопчисько своїми чіпкими руками пригнув голову білого коня й владно потягнув на себе. Шептало спершу ступнув кілька кроків і раптом болісно відчув неволю. Хлопчаче «но-но» , поблажливий зверхній дотик роздратували Шептала — його пересмикнуло, з нечуваною силою «він шарпонувся, вирвав кінець повода, диво звівся на задні ноги» , його очі стріляли в цю мить страшними кривавими іскрами. Кінь — уособлення відважної, відчайдушної людини, яка не хоче миритися з приниженням людської гідності, її душа протестує, вона вимагає поваги до себе. «Шептало легко опустився і помчав через гусячу царину в лугову синь» . На мій погляд, «лугова синь» — це символ безмежжя.. . й волі».Оповідання «Білий кінь Шептало» має глибокий філософський підтекст: навіть сильна особистість під впливом оточуючих обставин часто втрачає свою індивідуальність, знеособлюється і починає діяти, як усі.
Сьогодні, коли на полицях книгарень лежать книги з неприхованим осудом системи оповідання В. Дрозда набуває актуальності. Сильна людина сьогодення (маємо на увазі українську інтелігенцію, яка бунтує проти сучасного хаосу, їй видиться смак волі (наприклад, свобода слова!) , але вона й страхається її, бо не знає, як діяти. Символічно звучать останні рядки твору: «Під ранок кінь повертається до кошари голову між жердин загорожі та дрімає, стомлений нерозумною балаканиною»
Образ білого коня Шептала — алегоричний. Він уособлює яскраву людську особистість, яка під впливом повсякденного життя втрачає свою індивідуальність, губить кращі риси свого характеру, пристосовується, починає діяти, «як усі». Лише на мить вирвавшись із неволі, кінь відчув себе щасливим, але потім усе ж дійшов висновку, що краще бути покірним та слухняним під захистом сильнішого, надавати перевагу реальності, а не мрії. Оповідання має глибокий філософський підтекст, піднімає важливі проблеми людини в суспільстві, її знеособлення, свободи й неволі, особистості й натовпу, дійсності й мрії.
Відповідь:
1. В яких роках і в якому столітті відбуваються події? - у тридцятих роках ХІХ століття
2. У творі зображена віковічна боротьба двох станів. Яких? - цитата "..віковічна боротьба двох станів — панського й мужичого.."
3.Кого в творі названо “живим робочим інвентарем”? - цитата: "живий робочий інвентар — хлопа". Тобто, простого селянина, кріпака
4. Імена головних героїв? Остап і Соломія
5.Скільки років головному герою? - двадцять цитата: Та й хіба він сам за весь свій двадцятилітній вік не був лишень панською худобою?
6.Про що були билиці-казки , які будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал? - цитата: Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких він слухав, затаївши дух ...
7.Кого описано “Був то молодий ,безвусий парубок,міцно збудований, у високій сивій кучмі,короткій чугаїнці, з довгим ціпком.”? - Соломія, коли переодягнулася парубком, щоб втекти разом з Остапом
8.Куди зібралися головні герої твору? - за Дунай, на вільні землі цитата: — Пек тобі, маро... Чисто парубок... Куди ти й по що? — За Дунай, у Січ із тобою... Приймаєш товариша чи не приймаєш?
9. Що видавало і відрізняло одного з головних героїв твору? - не знаю, що мали на увазі, коли давали це питання, але скоріше за все мова йде про довге чудове волосся Соломії, яка була переодягнута парубком. Цитата: — Ха-ха-ха!..— не вгавав Остап.— Голова молодицина, а ноги парубочі...
10. Яке рішення прийняла головна героїня твору,щоб не виказати себе? Соломія наказала Остапові обрізати їй волосся. Цитата: Остап стояв, вагаючись, але бачачи молодицину упертість, вийняв ніж, поточив його об камінь і почав обтинати в кружок Соломіїне волосся.
11. Яким інструментом позбавилися від проблеми? Дуаю, що проблема- це знову ж таки довге волосся Соломії, яке Остап відрізав ножем
12.Яке ім'я дали парубкові? Думаю, що парубок - це товариш Остапа і його попутник. Соломія погодилася, щоб Остап звав її Семеном
цитата: — Ну, пора нам рушати... Гей ти, парубче, як тебе звати — Семеном чи як?
— Про мене й Семене...— зітхнула Соломія і знялась із місця.
Пояснення:
"Білий кінь Шептало"-Проблема людини в суспільстві, її знеосіблення, свободи і неволі, особистості й натовпу, дійсності і мріїоловні герої оповідання — білий кінь (алегоричний образ) , Степан, «маленький чоловічок, навіть не білий, а якийсь «землисто-сірий» , з дрібними корявими ручиськами. З метою більш осмисленого проникнення в образ з'ясовую сутність поняття «алегорія» . Алегорія — відтворення людських характерів та взаємин в образах тварин, предметів та явищ природи. Оцінка зображуваного в алегорії виступає значно виразніше, ніж при використанні, наприклад, епітетів чи метафор. Тож образ білого коня уособлює в собі особистість гідну поваги. На нього можна покластися, він молодий, гарний, гордий. Не раз на це зверта я увагу і Степан: кінь мав густу гриву, стрункі ноги, які завжди ступали впевненою ходою; особливо вражала шия — у її крутім вишні вбачалася незалежність. Степан тішився тим, що білий кінь гордовито міг гнати до водопою сірих, вороних і гнідих. Коли ж стався злам?
Є в оповіданні вражаючі епізоди. Ось один із них. Босоногий хлопчисько своїми чіпкими руками пригнув голову білого коня й владно потягнув на себе. Шептало спершу ступнув кілька кроків і раптом болісно відчув неволю. Хлопчаче «но-но» , поблажливий зверхній дотик роздратували Шептала — його пересмикнуло, з нечуваною силою «він шарпонувся, вирвав кінець повода, диво звівся на задні ноги» , його очі стріляли в цю мить страшними кривавими іскрами. Кінь — уособлення відважної, відчайдушної людини, яка не хоче миритися з приниженням людської гідності, її душа протестує, вона вимагає поваги до себе. «Шептало легко опустився і помчав через гусячу царину в лугову синь» . На мій погляд, «лугова синь» — це символ безмежжя.. . й волі».Оповідання «Білий кінь Шептало» має глибокий філософський підтекст: навіть сильна особистість під впливом оточуючих обставин часто втрачає свою індивідуальність, знеособлюється і починає діяти, як усі.
Сьогодні, коли на полицях книгарень лежать книги з неприхованим осудом системи оповідання В. Дрозда набуває актуальності. Сильна людина сьогодення (маємо на увазі українську інтелігенцію, яка бунтує проти сучасного хаосу, їй видиться смак волі (наприклад, свобода слова!) , але вона й страхається її, бо не знає, як діяти. Символічно звучать останні рядки твору: «Під ранок кінь повертається до кошари голову між жердин загорожі та дрімає, стомлений нерозумною балаканиною»
Образ білого коня Шептала — алегоричний. Він уособлює яскраву людську особистість, яка під впливом повсякденного життя втрачає свою індивідуальність, губить кращі риси свого характеру, пристосовується, починає діяти, «як усі». Лише на мить вирвавшись із неволі, кінь відчув себе щасливим, але потім усе ж дійшов висновку, що краще бути покірним та слухняним під захистом сильнішого, надавати перевагу реальності, а не мрії. Оповідання має глибокий філософський підтекст, піднімає важливі проблеми людини в суспільстві, її знеособлення, свободи й неволі, особистості й натовпу, дійсності й мрії.