Мені завжди важко помити свою чашку. Але з того часу, як я її не мию, вона зминилася.. Якось уночі, я почула шум. Підхожу до стола, а там моя чашка з чайником розмовляє! - Ні-ні-ні! Я сплю! Треба себе ущіпнути!- тихо повила я.. - Що ти кричиш! Не має що робити, чи що? - Ти розмовляєш? - тихо запитала я. -Авжеш.-відповіла моя чашка. - Тільки ти. - А чому? - Бо ти одна не миєш мене. Я з першого дня, як ти мене не миєш, тобі кажу: "Помий мене, помий! ну будь ласка!" - Ось чому ти сильно змінилася..-відповіла я. - Помиєш мене тоді я стану такою, як і була! - Добре! Я беру чашку і її мию. Тепер я буду мити її і більше слухати.
"КРИЛА"
А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір"я,
А з правди, чесноти і довір"я.
У кого - з вірності у коханні.
У кого - з вічного поривання.
У кого - з щирості до роботи.
У кого - з щедрості на турботи.
У кого - з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!
Якось уночі, я почула шум. Підхожу до стола, а там моя чашка з чайником розмовляє!
- Ні-ні-ні! Я сплю! Треба себе ущіпнути!- тихо повила я..
- Що ти кричиш! Не має що робити, чи що?
- Ти розмовляєш? - тихо запитала я.
-Авжеш.-відповіла моя чашка. - Тільки ти.
- А чому?
- Бо ти одна не миєш мене. Я з першого дня, як ти мене не миєш, тобі кажу: "Помий мене, помий! ну будь ласка!"
- Ось чому ти сильно змінилася..-відповіла я.
- Помиєш мене тоді я стану такою, як і була!
- Добре!
Я беру чашку і її мию.
Тепер я буду мити її і більше слухати.