Пояснення:Твір "Гер переможений" мене надзвичайно вразив,особливо сам сюжет. Я сам(а) відчула на собі ті втрати та сльози. Перш за все цей твір розповідає нам про життя під час війни та про любов, а саме Фрадріха до своїх діточок. В творі розповідається про відбудову зруйнованого міста німцями та відносини між німцями та Фрідріхом. Сюжет твору для мене став хвилюючим, але мені не сподобався той кінець:"Одного ранку його знайшли під стіною барка,де він стояв спиною до людей,понуривши голову". Це новела і саме тому така несподівана кінцівка. Мені здається що Любов Пономаренко не дарма написала такий твір, вона хотіла до нас донести,що ми не повинні бути байдужими та те,що не повинні скаржитися на життя,адже раніше воно було ще гіршим.
Напевно кожен із нас замислювався над тим чи правильно поступила Ганна,що все життя приховувала і змовчувала.Хтось осуджує Ганну,а хтось виправдовує і жаліє.Не проживши життя Ганни не зрозумієш її вчинок.Я Ганну не осуджую бо в першу чергу вона думала про сина.Немаючи змоги самій виростити і виховати дитини,підкидає сина багатим бездітним людям.Але сама іде наймичкою,щоб бути рядом.Ніхто не розуміє що творилося в неї в душі.Радіючи кожного ранку коли малий Марко називав її мамою вона піклується про дитину,а ввечері плаче і проклинає свою долю.Навіть коли вмерла стара Настя,а Марко виріс і настав час одружуватися то відмовилася наймичка.Мотивуючи тим,що з її сина будуть насміхатися,бо він багатий,а вона наймичка.Наймичка натура-безмірно глибша,почуття у неї сильне,любов до сина перемагає все інше.Вона і тут ставила насамперед благополуччя свого сина.Вона каралася весь вік в чужій хаті,але була щаслива,хоч і на хвилинку,бо з нею був її син.Коли ж занедужала всі переживали і ось тоді вона вирішила відкрити свою тайну.Вирішила зняти гріх із душі,перед смертю все розповіла.
Мені здається,що кожна любляча мати,в такій ситуації,вчинила б як наймичка.Головне, щоб дитина ні в чому не потребувала,а любов свою віддавати можна і наймичкою.Тільки як жити з таким тягарем?Як винести всі тяготи долі?Але материнська любов всесильна і витерпіти можна все заради щастя дитини.
Ганна-сила,благодать,милість Божа.І завдяки цьому вона перенесла всі тяготи і незгоди долі.Все життя каралася,що Марко не знає хто його мати.Але перед самою смертю все розповідає і цим самим знімає камінь із своєї душі.
Мені здається,що запізно вона розповіла.Не змогли вони з сином наговоритись.Марко зрозумів би і прийняв,бо він її любив.
Відповідь:
Пояснення:Твір "Гер переможений" мене надзвичайно вразив,особливо сам сюжет. Я сам(а) відчула на собі ті втрати та сльози. Перш за все цей твір розповідає нам про життя під час війни та про любов, а саме Фрадріха до своїх діточок. В творі розповідається про відбудову зруйнованого міста німцями та відносини між німцями та Фрідріхом. Сюжет твору для мене став хвилюючим, але мені не сподобався той кінець:"Одного ранку його знайшли під стіною барка,де він стояв спиною до людей,понуривши голову". Це новела і саме тому така несподівана кінцівка. Мені здається що Любов Пономаренко не дарма написала такий твір, вона хотіла до нас донести,що ми не повинні бути байдужими та те,що не повинні скаржитися на життя,адже раніше воно було ще гіршим.
Объяснение:
Напевно кожен із нас замислювався над тим чи правильно поступила Ганна,що все життя приховувала і змовчувала.Хтось осуджує Ганну,а хтось виправдовує і жаліє.Не проживши життя Ганни не зрозумієш її вчинок.Я Ганну не осуджую бо в першу чергу вона думала про сина.Немаючи змоги самій виростити і виховати дитини,підкидає сина багатим бездітним людям.Але сама іде наймичкою,щоб бути рядом.Ніхто не розуміє що творилося в неї в душі.Радіючи кожного ранку коли малий Марко називав її мамою вона піклується про дитину,а ввечері плаче і проклинає свою долю.Навіть коли вмерла стара Настя,а Марко виріс і настав час одружуватися то відмовилася наймичка.Мотивуючи тим,що з її сина будуть насміхатися,бо він багатий,а вона наймичка.Наймичка натура-безмірно глибша,почуття у неї сильне,любов до сина перемагає все інше.Вона і тут ставила насамперед благополуччя свого сина.Вона каралася весь вік в чужій хаті,але була щаслива,хоч і на хвилинку,бо з нею був її син.Коли ж занедужала всі переживали і ось тоді вона вирішила відкрити свою тайну.Вирішила зняти гріх із душі,перед смертю все розповіла.
Мені здається,що кожна любляча мати,в такій ситуації,вчинила б як наймичка.Головне, щоб дитина ні в чому не потребувала,а любов свою віддавати можна і наймичкою.Тільки як жити з таким тягарем?Як винести всі тяготи долі?Але материнська любов всесильна і витерпіти можна все заради щастя дитини.
Ганна-сила,благодать,милість Божа.І завдяки цьому вона перенесла всі тяготи і незгоди долі.Все життя каралася,що Марко не знає хто його мати.Але перед самою смертю все розповідає і цим самим знімає камінь із своєї душі.
Мені здається,що запізно вона розповіла.Не змогли вони з сином наговоритись.Марко зрозумів би і прийняв,бо він її любив.