Благородный разбойник жил со своим отрядом в Шервудском лесу, охотился на дичь, пировал, грабил богатых, отдавал завоеванное бедным, приносил неприятности лесникам, шерифу. А существовал ли Робин Гуд на самом деле? Ученые провели ряд исследований и считают, что описанные события на самом деле происходили во время правления королей Ричарда Львиное Сердце, Генриха III. V легендарного Робин Гуда есть несколько исторических прототипов, которые жили в разное время и в разных местах. По одной версии - саксонский дворянин, лишенный наследству и земель, принимал участие в бунте против короля. Другие утверждают, что он был сыном мельника или свободным крестьянином.
Существует предположение, что благородный разбойник - бывший крепостной. В судебных архивах упоминается житель города Робин Гуд, который отказывается воевать с шотландцами, а после наказания - конфискации дома - подался в лес и занимался браконьерством. Есть упоминания о Робин Гуде и в архивах других городов. Имя Робин Гуд было распространенным и популярным в Англии. Неизвестно точное место его рождения, хотя традиционно родиной любимца английских народных считается поселок Локсли. В Кирклейском монастыре есть могила, где похоронен “Тот, кто называл себя Робин Гудом”.
Имя Робин Гуд означает колпак, капюшон или лес. Лесная армия благородного разбойника состояла из нескольких десятков вольных стрелков, которые искусно владели луком. Жили они в Шервудском лесу, носили зеленую одежду. Известно около о Робин Гуде. Они объединены в два больших цикла “Малая песня о жизни Робин Гуда” и “Жизнь Робин Гуда”.
Микола Кіндратович Вороний народився 7 грудня 1871р. у сім'ї ремісника на Катеринославщині (тепер Дніпропетровська область). Коли хлопцеві було півроку, родина переїхала до Харкова. Спочатку він навчався в Харківському, а потім у Ростовському реальному училищі, звідки був виключений за зв'язки з народниками, читання і поширення забороненої літератури. Три роки перебував під наглядом поліції із забороною вступати до вищих навчальних закладів Росії. Перші вірші Вороний почав писати, ще навчаючись у Харківському реальному училищі. У 1893 р. він надрукував перший вірш "Не журись, дівчино".
У 1895 р. виїхав за кордон і навчався спочатку у Віденському, а потім Львівському університетах на філософському факультеті. У Львові зблизився з І. Франком, який справив великий вплив на формування світогляду, літературно-естетичних поглядів молодого поета.
М. Вороний працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства ім. Т. Шевченка, режисером українського театру товариства "Руська бесіда", в редакції журналу "Життє і слово", де вів рубрику "Вісті з Росії". Допомагав І. Франкові у виданні газети "Громадський голос" і "Радикал", деякий час був неофіційним редактором журналу "Зоря". З 1897р. був актором театральних труп М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та інших. У 1901р. Вороний залишив сцену, служив в установах Єкатеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова. У "Літературно-науковому віснику" опублікував відкритий лист програмного характеру, де закликав письменників до участі в альманасі, "який змістом і формою міг би хоч трохи наблизитись до нових течій і напрямів сучасних літератур".
У1910 р. Вороний оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі. Протягом 1911−1917 pp. видав збірки поезій "Ліричні поезії" (1911), "В сяйві мрій" (1913), "Євшан-зілля" (1917).
Після загибелі УНР (Української Народної Республіки) М. Вороний не сприйняв радянської дійсності та емігрував за кордон у 1920 р. Жив у Варшаві, де здружився з польськими письменниками Ю. Тувімом і Л. Стаффом.
У 1921 р. у Варшаві видав збірку "За Україну!", невдовзі переїхав до Львова. Викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка, деякий час був директором цієї школи. У 1926 р. Вороний повернувся в Україну, займався педагогічною і театрознавчою діяльністю.
Благородный разбойник жил со своим отрядом в Шервудском лесу, охотился на дичь, пировал, грабил богатых, отдавал завоеванное бедным, приносил неприятности лесникам, шерифу. А существовал ли Робин Гуд на самом деле? Ученые провели ряд исследований и считают, что описанные события на самом деле происходили во время правления королей Ричарда Львиное Сердце, Генриха III. V легендарного Робин Гуда есть несколько исторических прототипов, которые жили в разное время и в разных местах. По одной версии - саксонский дворянин, лишенный наследству и земель, принимал участие в бунте против короля. Другие утверждают, что он был сыном мельника или свободным крестьянином.
Существует предположение, что благородный разбойник - бывший крепостной. В судебных архивах упоминается житель города Робин Гуд, который отказывается воевать с шотландцами, а после наказания - конфискации дома - подался в лес и занимался браконьерством. Есть упоминания о Робин Гуде и в архивах других городов. Имя Робин Гуд было распространенным и популярным в Англии. Неизвестно точное место его рождения, хотя традиционно родиной любимца английских народных считается поселок Локсли. В Кирклейском монастыре есть могила, где похоронен “Тот, кто называл себя Робин Гудом”.
Имя Робин Гуд означает колпак, капюшон или лес. Лесная армия благородного разбойника состояла из нескольких десятков вольных стрелков, которые искусно владели луком. Жили они в Шервудском лесу, носили зеленую одежду. Известно около о Робин Гуде. Они объединены в два больших цикла “Малая песня о жизни Робин Гуда” и “Жизнь Робин Гуда”.
Микола Кіндратович Вороний народився 7 грудня 1871р. у сім'ї ремісника на Катеринославщині (тепер Дніпропетровська область). Коли хлопцеві було півроку, родина переїхала до Харкова. Спочатку він навчався в Харківському, а потім у Ростовському реальному училищі, звідки був виключений за зв'язки з народниками, читання і поширення забороненої літератури. Три роки перебував під наглядом поліції із забороною вступати до вищих навчальних закладів Росії. Перші вірші Вороний почав писати, ще навчаючись у Харківському реальному училищі. У 1893 р. він надрукував перший вірш "Не журись, дівчино".
У 1895 р. виїхав за кордон і навчався спочатку у Віденському, а потім Львівському університетах на філософському факультеті. У Львові зблизився з І. Франком, який справив великий вплив на формування світогляду, літературно-естетичних поглядів молодого поета.
М. Вороний працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства ім. Т. Шевченка, режисером українського театру товариства "Руська бесіда", в редакції журналу "Життє і слово", де вів рубрику "Вісті з Росії". Допомагав І. Франкові у виданні газети "Громадський голос" і "Радикал", деякий час був неофіційним редактором журналу "Зоря". З 1897р. був актором театральних труп М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та інших. У 1901р. Вороний залишив сцену, служив в установах Єкатеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова. У "Літературно-науковому віснику" опублікував відкритий лист програмного характеру, де закликав письменників до участі в альманасі, "який змістом і формою міг би хоч трохи наблизитись до нових течій і напрямів сучасних літератур".
У1910 р. Вороний оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі. Протягом 1911−1917 pp. видав збірки поезій "Ліричні поезії" (1911), "В сяйві мрій" (1913), "Євшан-зілля" (1917).
Після загибелі УНР (Української Народної Республіки) М. Вороний не сприйняв радянської дійсності та емігрував за кордон у 1920 р. Жив у Варшаві, де здружився з польськими письменниками Ю. Тувімом і Л. Стаффом.
У 1921 р. у Варшаві видав збірку "За Україну!", невдовзі переїхав до Львова. Викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка, деякий час був директором цієї школи. У 1926 р. Вороний повернувся в Україну, займався педагогічною і театрознавчою діяльністю.
Объяснение: