Хоч народився, живу і вчуся я в місті, сільська місцевість грає важливу роль у моєму житті. Кожне літо я їздив до дядька в село. Мій дядько мисливець і з раннього дитинства він водив мене на прогулянки лісом. З кожним роком подорожі до лісу були всі цікавіше, адже ми заходили все глибше, а торік я навіть полював з ним. Так що ліс - перше, що асоціюється у мене, коли я чую про літо.
На початку липня я приїжджаю до дядька і відразу, після того, як залишу рюкзак в його будинку, вирушаю в ліс. Аромат дерев і спів птахів - ось як зустрічає мене доброзичливий ліс. Пройшовши трохи по стежці, помічаєш, як повітря стає чистішим і приємнішим. Око радують знайомі силуети старих сосен, дубів і беріз. Прогулянки лісом залишають приємні спогади і заспокоюють душу.
Ліс ніколи не затихає. Кожна прогулянка лісом супроводжується музикою, яку відіграє природа. Скрип і хрускіт старих гілок, шурхіт листя і білок, спів птахів, барабанний дріб дятла, шум води, ледве чутний через велику відстань до річки, створюють чарівну симфонію, до якої хочеться повертатися знову і знову. У лісі по-особливому красиво. Навіть отруйні гриби і небезпечні тварини доповнюють унікальний пейзаж.
Міському жителю складно залишити турботи і справи, тому більше місяця я в лісі жодного разу не затримувався. У перших числах серпня я збираю речі, гостинці і сувеніри, і їду додому. Сумно прощатися з лісом. Але від спогадів завжди стає добре і приємно. Щороку, їдучи в місто, я кажу: "До побачення!", Але не прощаюся з ним. Тому що знаю, що повернуся ще сюди обов'язково.
Будучи глубоко верующим и богобоязненным человеком, Вакула в одну ночь верхом на черте совершает сказочное путешествие в далекий и загадочный Петербург и привозит своей возлюбленной царицыны черевички неописуемой красоты. В этом эпизоде очень ярко выразилась его готовность пожертвовать чем угодно во имя любви. На обещание черта, что Оксана «будет сегодня же наша» , Вакула отвечает: «Изволь, за такую цену готов быть твоим» . Но и тут кузнец просто так не сдается. Изловчившись и перекрестив черта, он. полностью подчиняет его себе. Побывав у Екатерины во дворце и добыв-таки черевички, Вакула «отблагодарил» черта, отвесив ему три удара хворостиной. В конце концов самоотверженность, смелость Вакулы, его безграничная любовь и преданность были вознаграждены — Оксана полюбила его, причем еще до того момента, когда он принес ей черевички. Действительно, такого человека просто нельзя не любить : )
Хоч народився, живу і вчуся я в місті, сільська місцевість грає важливу роль у моєму житті. Кожне літо я їздив до дядька в село. Мій дядько мисливець і з раннього дитинства він водив мене на прогулянки лісом. З кожним роком подорожі до лісу були всі цікавіше, адже ми заходили все глибше, а торік я навіть полював з ним. Так що ліс - перше, що асоціюється у мене, коли я чую про літо.
На початку липня я приїжджаю до дядька і відразу, після того, як залишу рюкзак в його будинку, вирушаю в ліс. Аромат дерев і спів птахів - ось як зустрічає мене доброзичливий ліс. Пройшовши трохи по стежці, помічаєш, як повітря стає чистішим і приємнішим. Око радують знайомі силуети старих сосен, дубів і беріз. Прогулянки лісом залишають приємні спогади і заспокоюють душу.
Ліс ніколи не затихає. Кожна прогулянка лісом супроводжується музикою, яку відіграє природа. Скрип і хрускіт старих гілок, шурхіт листя і білок, спів птахів, барабанний дріб дятла, шум води, ледве чутний через велику відстань до річки, створюють чарівну симфонію, до якої хочеться повертатися знову і знову. У лісі по-особливому красиво. Навіть отруйні гриби і небезпечні тварини доповнюють унікальний пейзаж.
Міському жителю складно залишити турботи і справи, тому більше місяця я в лісі жодного разу не затримувався. У перших числах серпня я збираю речі, гостинці і сувеніри, і їду додому. Сумно прощатися з лісом. Але від спогадів завжди стає добре і приємно. Щороку, їдучи в місто, я кажу: "До побачення!", Але не прощаюся з ним. Тому що знаю, що повернуся ще сюди обов'язково.
Но и тут кузнец просто так не сдается. Изловчившись и перекрестив черта, он. полностью подчиняет его себе. Побывав у Екатерины во дворце и добыв-таки черевички, Вакула «отблагодарил» черта, отвесив ему три удара хворостиной. В конце концов самоотверженность, смелость Вакулы, его безграничная любовь и преданность были вознаграждены — Оксана полюбила его, причем еще до того момента, когда он принес ей черевички. Действительно, такого человека просто нельзя не любить : )