Не є композиційною особливістю роману "Місто" В. Підмогильного: а. поділ на дві частини б. наявність двох епіграфі в. розпові від першої особи г. наявність міських пейзажів д. авторські вступи
Цей вірш із циклу «В казематі» є, мабуть, найпопулярнішим поетичним твором, написаним українською мовою. Його часто цитують з пам’яті, існує кілька пісень на ці слова, й словосполучення «садок вишневий» є таким самим стереотипом українства, як і «гречкосії», «моя хата скраю» чи «хитрий хохол». «Заповіт», перекладений на десятки мов, вважається ніби «візитною карткою» Шевченка, але на відміну від апокаліптичного «Як умру, то поховайте», опис погідних травневих сутінків в українському селі є твором набагато інтимнішим, справжнім втіленням глибинного народного ідеалу життя, наповненого красою, вільною працею та небуденним змістом. Але популярність має й свої недоліки. Обидва вірші є набагато ґрунтовнішими й цікавішими, ніж те, як ми їх дуже часто трактуємо.
Найбільшим патріотом у романі зображений Іван Шрам. Він усе життя в різний б служив країні: під час війни - як воїн, у мирний час - як священник. На вівтар вітчизни він поклав життя двох своїх синів, чим ніколи і нікому не дорікає. Іван кидає свій приход, аби до прийти до влади гіднній (на його переконання) людині - Якову Сомку. І навіть коли Сомко трохи розчарував старого Шрама (гетьман легковажно поставився до поранення Петра і фактично злочину Кирила Тура), Іван не змінив своїх переконань, а продовжував допомагати Якиму. Та й гине Іван Шрам більш гідно, ніж то й же Сомко: своєю головою старий козак фактично викупає мешканців міста Паволоч. Тому справжнім еталоном патріотизму й козацької гідності в романі "Чорна рада" є саме Іван Шрам, порівняно з яким навіть Сомко (на чиєму боці всі авторські симпатії) виглядає не так героїчно.
Цей вірш із циклу «В казематі» є, мабуть, найпопулярнішим поетичним твором, написаним українською мовою. Його часто цитують з пам’яті, існує кілька пісень на ці слова, й словосполучення «садок вишневий» є таким самим стереотипом українства, як і «гречкосії», «моя хата скраю» чи «хитрий хохол». «Заповіт», перекладений на десятки мов, вважається ніби «візитною карткою» Шевченка, але на відміну від апокаліптичного «Як умру, то поховайте», опис погідних травневих сутінків в українському селі є твором набагато інтимнішим, справжнім втіленням глибинного народного ідеалу життя, наповненого красою, вільною працею та небуденним змістом. Але популярність має й свої недоліки. Обидва вірші є набагато ґрунтовнішими й цікавішими, ніж те, як ми їх дуже часто трактуємо.
Найбільшим патріотом у романі зображений Іван Шрам. Він усе життя в різний б служив країні: під час війни - як воїн, у мирний час - як священник. На вівтар вітчизни він поклав життя двох своїх синів, чим ніколи і нікому не дорікає. Іван кидає свій приход, аби до прийти до влади гіднній (на його переконання) людині - Якову Сомку. І навіть коли Сомко трохи розчарував старого Шрама (гетьман легковажно поставився до поранення Петра і фактично злочину Кирила Тура), Іван не змінив своїх переконань, а продовжував допомагати Якиму. Та й гине Іван Шрам більш гідно, ніж то й же Сомко: своєю головою старий козак фактично викупає мешканців міста Паволоч. Тому справжнім еталоном патріотизму й козацької гідності в романі "Чорна рада" є саме Іван Шрам, порівняно з яким навіть Сомко (на чиєму боці всі авторські симпатії) виглядає не так героїчно.
Объяснение: