ответ:Еней — не українець у жодному сенсі слова. Це парадоксально, тому що той самий Котляревський не мислив його українцем. Там нема рис, притаманних українцю. Там є риси, притаманні козаку XVII століття, козаку епохи воєн.
Всі ілюстратори, які вдягали на нього потім вже вишиванки, вважали, що він є українцем, а він таким не задумувався Котляревським. А тим більше він таким не задумувався Вергілієм, тому що Вергілій йому також не давав жодного національного означення. Для Вергілія хто такий Еней? Це напівбог. У нього мама — Венера, тобто він — супергерой, грубо кажучи. Він має у собі, як і всі герої грецької міфології, риси бога і риси людини. Тобто ніякої національності в нього і бути не може.
Я хотіла б на ваш розсуд представити, порівняти й зробити невеличке творче дослідження двох українських митців, що походили з абсолютно різних областей і родин, але залишили нам галерею народних характерів у своїх шедеврах - Іван Нечуй-Левицький і Панас Мирний. Вони обоє були майстрами реалістичної прози. Їхні твори - життєподібні, постають конкретні факти дійсності, все змальовано без зайвої видумки. Крім того, у цих класиків яскраво виражена громадянська позиція. Їхньому таланту не могла завадити ніяка цензура. Їх поєднує бажання розкрити у своїх творах проблеми тогочасних українців, показати, як же вони поступають у тих чи інших ситуаціях, сміло висловити свою думку щодо політичного конфлікту. Але є й окремі риси. Наприклад, саме Іван Нечуй-Левицький започаткував новий етап розвитку національної прози. Основна тематика його творів - селянська. Його увагу привертає соціальна проблематика. Він розкриває вплив кріпацтва на долі селян. Письменник змальовує життя інтелігенції в окремих доробках. Приклад: недавно вивчена нами "Кайдашева сім'я" - соціально-побутова повість, повість-хроніка, де так чудово засуджується індивідуалізм егоїстичних натур. Проаналізуємо творчість Панаса Мирного. Він започаткував соціально-психологічний роман, до якого відносять його шедевр "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Тут уже наша увага не прикута до повсякденного життя, автор робить акцент на психології людини: інтуїція, емоції персонажів. Отже, зовсім інша ідея, ніж у "Кайдашевій сім'ї": заперечення боротьби з несправедливістю. Це не є повість-хроніка, бо події викладені не послідовно. У "Кайдашевій сім'ї" - сміх через сльози. Така собі жартівлива форма, в якій приховується сумна реальність.Натомість , читаючи "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Мирного, я помітила, що будь-які форми легкого гумору - відсутні. Він не так просто читається, як "Кайдашева сім'я". Звичайно, тут є чудові описи, аналізи вчинків героїв, але в творі Левицького все подано доступніше. МИ можемо хоча б посміятися. А в повісті Мирного речі постають такими, які є й немає певної фішки, яка б зачепила мене. Проте це моя думка.Тому мені більше імпонує художня манера Івана Нечуя-Левицького.
ответ:Еней — не українець у жодному сенсі слова. Це парадоксально, тому що той самий Котляревський не мислив його українцем. Там нема рис, притаманних українцю. Там є риси, притаманні козаку XVII століття, козаку епохи воєн.
Всі ілюстратори, які вдягали на нього потім вже вишиванки, вважали, що він є українцем, а він таким не задумувався Котляревським. А тим більше він таким не задумувався Вергілієм, тому що Вергілій йому також не давав жодного національного означення. Для Вергілія хто такий Еней? Це напівбог. У нього мама — Венера, тобто він — супергерой, грубо кажучи. Він має у собі, як і всі герої грецької міфології, риси бога і риси людини. Тобто ніякої національності в нього і бути не може.
.
Объяснение:
Відповідь:
Я хотіла б на ваш розсуд представити, порівняти й зробити невеличке творче дослідження двох українських митців, що походили з абсолютно різних областей і родин, але залишили нам галерею народних характерів у своїх шедеврах - Іван Нечуй-Левицький і Панас Мирний. Вони обоє були майстрами реалістичної прози. Їхні твори - життєподібні, постають конкретні факти дійсності, все змальовано без зайвої видумки. Крім того, у цих класиків яскраво виражена громадянська позиція. Їхньому таланту не могла завадити ніяка цензура. Їх поєднує бажання розкрити у своїх творах проблеми тогочасних українців, показати, як же вони поступають у тих чи інших ситуаціях, сміло висловити свою думку щодо політичного конфлікту. Але є й окремі риси. Наприклад, саме Іван Нечуй-Левицький започаткував новий етап розвитку національної прози. Основна тематика його творів - селянська. Його увагу привертає соціальна проблематика. Він розкриває вплив кріпацтва на долі селян. Письменник змальовує життя інтелігенції в окремих доробках. Приклад: недавно вивчена нами "Кайдашева сім'я" - соціально-побутова повість, повість-хроніка, де так чудово засуджується індивідуалізм егоїстичних натур. Проаналізуємо творчість Панаса Мирного. Він започаткував соціально-психологічний роман, до якого відносять його шедевр "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Тут уже наша увага не прикута до повсякденного життя, автор робить акцент на психології людини: інтуїція, емоції персонажів. Отже, зовсім інша ідея, ніж у "Кайдашевій сім'ї": заперечення боротьби з несправедливістю. Це не є повість-хроніка, бо події викладені не послідовно. У "Кайдашевій сім'ї" - сміх через сльози. Така собі жартівлива форма, в якій приховується сумна реальність.Натомість , читаючи "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Мирного, я помітила, що будь-які форми легкого гумору - відсутні. Він не так просто читається, як "Кайдашева сім'я". Звичайно, тут є чудові описи, аналізи вчинків героїв, але в творі Левицького все подано доступніше. МИ можемо хоча б посміятися. А в повісті Мирного речі постають такими, які є й немає певної фішки, яка б зачепила мене. Проте це моя думка.Тому мені більше імпонує художня манера Івана Нечуя-Левицького.
Пояснення: