Очень короткий зміст сіроманець микола вінграновський или всё лето я буду сидеть дома без компа телефона и планшета обсяг сторінкка половина сторінки треба зробити до 17:33 киевский час
Сіроманець був найстарішим вовком на світі, досвідченим та мудрим. Протягом багатьох років він був головним у зграї, займався вихованням молодих вовків. Йогу думку поважали. Жив вовк самотньо, його дружину та дітей вбили люди. Вдача у Сіроманця не зла та є у нього ворог поміж людьми – мисливець Василь Чепіжний, який винищував вовків, бо вони з’їли його козу. Йому за це навіть виписали премію і він придбав за неї мотоцикла. Головною метою мисливця стало вбивство старого вовка. Якось Чепіжний верхи на коні поїхав у ліс полювати на Сіроманця, вовк був дуже голодним і почув коня. Зрозумівши що на нього готують засідку, Вовк слідує за ними. Загнавши мисливця по шию в озеро вовк сидів на березі до ранку. Повернувшись в село, Чепіжний оголосив полювання на вовка і навіть виділив для цього гвинтокрил. Хлопчик Сашко був у захваті від Сіроманця, для нього він чесна та справедлива тварина, адже навіть коли люди знищили вовченят він не помстився їм. Та дорослі не поділяють захоплення Сашка, їх мета впіймати хижака. Тоді хлопчик вирішив сам врятувати вовка і йде до школи через ліс. Та коли зустрів там вовка спершу злякався. Вовк обнюхав його, лизнув ґудзик і сів біля дитини на землю. Хлопчик відвів тварину до глинищ, викопав там йому нору, щоб той мав де ховатися. Підгодовував його і сподівався, що батьки дозволять взяти його додому. Для хлопчика вовк стає найкращим другом, він проводжає його до школи, зустрічає на узліссі. Разом вони проводять увесь вільний час. Якось хлопчик вирішив показати вовку кольорові картинки і побачив що той на них не реагує. Сашко зрозумів, що вовк сліпий. З приходом зими, мисливці могли вистежити вовка по слідах. Чепіжний не втрачає надії спіймати вовка, розставляє по лісу капкани, риє глибоку яму, в яку і потрапляє вовк. Звістка про те, що вовк в неволі стала ударом для хлопчика. І він вночі потайки йде його визволяти, приховавши свій вчинок від батьків. Сашко пробрався в кузню де до драбини сидів прив’язаний вовк, перерізав мотузки, що зв’язували його ноги і наказав тому тікати в ліс, щойно вранці хтось прийде до нього. Журналістам Чепіжний вихвалявся, що впіймав звіра, який довгий час тероризував усе село, хоч насправді вовк з’їв лише одну козу мисливця. Втеча Сіроманця дуже розлютила Василя, адже в газету написали новину про його втечу ще й додали фото, де вовк збиває з ніг Чепіжного. Сашко дуже сумував за вовком, який тепер переховувався в степу на полігоні. Навіть подружка Галя не могла розрадити хлопчика. На полігоні увесь час проводилися військові навчання і вовку було важко жити там. Та за кілька днів вовк вивчив графік навчань і завчасно ховався від літаків. Та якось біля вовка розірвався снаряд і той оглух на кілька днів. З настанням зими вовку стало зовсім зле, він охляв з голоду. Коли закінчилася хуртовина замерзлого та ледь живого вовка знайшли льотчики, принесли в гараж, дали води та мяса, сподіваючись що він одужає. Вовк одужав і потоваришував з сином лейтенанта, Андрієм. Зустрічав хлопчика зі школи. Якось під час заметілі Андійко з вовком опинилися самі в степу, вовк врятував хлопчика. Він вирив яму і сховав дитину від вітру і снігу, а почувши що їх шукають почав голосно вити. Батьки були вдячні вовку за порятунок сина. Навесні Сіроманець засумував за Сашком і покинув полігон. Хлопчик бачив публікацію в газеті про вовка і був радий, що той живий. Чепіжний поїхав на полігон з надією впіймати Сіроманця, та на той час його вже там не було. Сашко дізнавшись про це, зрозумів що незабаром вовк прийде до лісу. Так і сталося, за кілька місяців, коли хлопчик йшов додому він побачив на узліссі свого найкращого друга. Коли хлопчик його побачив, вовк плакав. Батько Галі був лікарем і хлопчик будь-якою ціною вирішує повернути зір вовку. З цією метою він зробив намордник, втік з дому і дістався до лікарні Філатова в Одесі. Та коли Сашко зайшов у лікарню, довідатися про лікування, на вовка нападають собаки і той втікає. Вовк повернувся в село, прийшов до будинку мисливця та його саме не було вдома. Тоді сіроманець пішов у степ, ліг піднявши лапи вгору. На нього йшов дощ, потім сніг, аж доти, поки на кожній з його лап не зробили собі гніздо сорокопуди. Вовк бачив як Сашко обнімає його за шию і обіцяє ніколи не покидати…
Сіроманець був найстарішим вовком на світі, досвідченим та мудрим. Протягом багатьох років він був головним у зграї, займався вихованням молодих вовків. Йогу думку поважали. Жив вовк самотньо, його дружину та дітей вбили люди. Вдача у Сіроманця не зла та є у нього ворог поміж людьми – мисливець Василь Чепіжний, який винищував вовків, бо вони з’їли його козу. Йому за це навіть виписали премію і він придбав за неї мотоцикла. Головною метою мисливця стало вбивство старого вовка. Якось Чепіжний верхи на коні поїхав у ліс полювати на Сіроманця, вовк був дуже голодним і почув коня. Зрозумівши що на нього готують засідку, Вовк слідує за ними. Загнавши мисливця по шию в озеро вовк сидів на березі до ранку. Повернувшись в село, Чепіжний оголосив полювання на вовка і навіть виділив для цього гвинтокрил. Хлопчик Сашко був у захваті від Сіроманця, для нього він чесна та справедлива тварина, адже навіть коли люди знищили вовченят він не помстився їм. Та дорослі не поділяють захоплення Сашка, їх мета впіймати хижака. Тоді хлопчик вирішив сам врятувати вовка і йде до школи через ліс. Та коли зустрів там вовка спершу злякався. Вовк обнюхав його, лизнув ґудзик і сів біля дитини на землю. Хлопчик відвів тварину до глинищ, викопав там йому нору, щоб той мав де ховатися. Підгодовував його і сподівався, що батьки дозволять взяти його додому. Для хлопчика вовк стає найкращим другом, він проводжає його до школи, зустрічає на узліссі. Разом вони проводять увесь вільний час. Якось хлопчик вирішив показати вовку кольорові картинки і побачив що той на них не реагує. Сашко зрозумів, що вовк сліпий. З приходом зими, мисливці могли вистежити вовка по слідах. Чепіжний не втрачає надії спіймати вовка, розставляє по лісу капкани, риє глибоку яму, в яку і потрапляє вовк. Звістка про те, що вовк в неволі стала ударом для хлопчика. І він вночі потайки йде його визволяти, приховавши свій вчинок від батьків. Сашко пробрався в кузню де до драбини сидів прив’язаний вовк, перерізав мотузки, що зв’язували його ноги і наказав тому тікати в ліс, щойно вранці хтось прийде до нього. Журналістам Чепіжний вихвалявся, що впіймав звіра, який довгий час тероризував усе село, хоч насправді вовк з’їв лише одну козу мисливця. Втеча Сіроманця дуже розлютила Василя, адже в газету написали новину про його втечу ще й додали фото, де вовк збиває з ніг Чепіжного. Сашко дуже сумував за вовком, який тепер переховувався в степу на полігоні. Навіть подружка Галя не могла розрадити хлопчика. На полігоні увесь час проводилися військові навчання і вовку було важко жити там. Та за кілька днів вовк вивчив графік навчань і завчасно ховався від літаків. Та якось біля вовка розірвався снаряд і той оглух на кілька днів. З настанням зими вовку стало зовсім зле, він охляв з голоду. Коли закінчилася хуртовина замерзлого та ледь живого вовка знайшли льотчики, принесли в гараж, дали води та мяса, сподіваючись що він одужає. Вовк одужав і потоваришував з сином лейтенанта, Андрієм. Зустрічав хлопчика зі школи. Якось під час заметілі Андійко з вовком опинилися самі в степу, вовк врятував хлопчика. Він вирив яму і сховав дитину від вітру і снігу, а почувши що їх шукають почав голосно вити. Батьки були вдячні вовку за порятунок сина. Навесні Сіроманець засумував за Сашком і покинув полігон. Хлопчик бачив публікацію в газеті про вовка і був радий, що той живий. Чепіжний поїхав на полігон з надією впіймати Сіроманця, та на той час його вже там не було. Сашко дізнавшись про це, зрозумів що незабаром вовк прийде до лісу. Так і сталося, за кілька місяців, коли хлопчик йшов додому він побачив на узліссі свого найкращого друга. Коли хлопчик його побачив, вовк плакав. Батько Галі був лікарем і хлопчик будь-якою ціною вирішує повернути зір вовку. З цією метою він зробив намордник, втік з дому і дістався до лікарні Філатова в Одесі. Та коли Сашко зайшов у лікарню, довідатися про лікування, на вовка нападають собаки і той втікає. Вовк повернувся в село, прийшов до будинку мисливця та його саме не було вдома. Тоді сіроманець пішов у степ, ліг піднявши лапи вгору. На нього йшов дощ, потім сніг, аж доти, поки на кожній з його лап не зробили собі гніздо сорокопуди. Вовк бачив як Сашко обнімає його за шию і обіцяє ніколи не покидати…