Офіційна критика засудила твір, визнавши його "наскрізь несучасним", "песимістичним", "класово ворожим", у якому " соціальні чинники" підмінені " психологічними". "Місто" - перший урбаністичний роман в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді. "Місто" В. Підмогильного - роман про людину, про місто, про життя, про незгасність вогню, сповнений скептицизму переможця й оптимізму переможеного. Автор хотів поставити людину перед самою собою , змушував її зазирнути в себе. У своєму психологічно - філософському ключі роман "Місто" порушує проблему перспективи української нації, узагальнивши її в епіграфі з "Талмуду" до нього: "Шість прикмет має людина: трьома подібна вона на тварину, а трьома до янгола. Цю істину відкриває В. Підмогильний своїм завжди актуальним романом.
Коли поета попросив лицар до йому з коханою , лицар готовий віддати будь-що, щоб той йому допоміг. Поет зробив все це задарма і коли, через деякий час, лицар запропонував тому життя в прекрасному замку, але він мав би писати вірші тільки для лицаря, той відмовився. Він сказав, що ту послугу він зробив лицарю задарма і не просить нічого, що йому важливіше служити та писати народові, щоб той наспівував його щирі пісні, а не "писати в неволі в золотих кайданах". В цьому і полягало його щастя, що не дивлячись на його бідне життя він радів йому та ніколи не просив захмарних подяк.
"Місто" - перший урбаністичний роман в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді.
"Місто" В. Підмогильного - роман про людину, про місто, про життя, про незгасність вогню, сповнений скептицизму переможця й оптимізму переможеного. Автор хотів поставити людину перед самою собою , змушував її зазирнути в себе.
У своєму психологічно - філософському ключі роман "Місто" порушує проблему перспективи української нації, узагальнивши її в епіграфі з "Талмуду" до нього: "Шість прикмет має людина: трьома подібна вона на тварину, а трьома до янгола. Цю істину відкриває В. Підмогильний своїм завжди актуальним романом.
Коли поета попросив лицар до йому з коханою , лицар готовий віддати будь-що, щоб той йому допоміг. Поет зробив все це задарма і коли, через деякий час, лицар запропонував тому життя в прекрасному замку, але він мав би писати вірші тільки для лицаря, той відмовився. Він сказав, що ту послугу він зробив лицарю задарма і не просить нічого, що йому важливіше служити та писати народові, щоб той наспівував його щирі пісні, а не "писати в неволі в золотих кайданах". В цьому і полягало його щастя, що не дивлячись на його бідне життя він радів йому та ніколи не просив захмарних подяк.