очень Пересказ текста
Майстер сучасності
Картини народного художника України Івана Марчука самобутні й сміливі, символічні й філософські, сповнені прадавніми образами. Любов до пейзажу, що став одним із головних жанрів творчості майстра,від вродженого відчуття землі, її краси та сили. У 2006 році Міжнародна академія сучасного мистецтва в Римі прийняла Iвана Марчука до лав «Золотої гільдії». У 2007-му, за версією британського видання Daily Telegraph, майстра було включено до рейтингу «Сто геніїв сучасності». Марчукові полотна вражають мистецтвознавців Європи, Америки, Австралії. А в радянську епоху він - невизнаний геній і бунтар, який перевернув вітчизняне мистецтво. Звинувачення критиків у націоналізмі, переслідування, вимушена еміграція- усі ці випробування довелося пройти художнику на шляху до світового успіху. Iван Марчук живе в Києві, мае свою майстерню, де проводить більшу частину дня. Коли зустрічаешся з Іваном Степановичем, одразу помічаєш його чистий, привітний і проникливий погляд. У темно-карих очах - і смуток за пережитим, і сподівання на краще. Трохи підняте підборіддя підкреслює наполегливий характер, а великі білі як сніг вуса прикрашають вольове обличчя. Про себе художник говорить: Для мене мистецтво- це життя i одкровення. Альтернативи нема. I водночас мистецтво- це каторга. Я працюю 365 днів на рік і без цього не можу. Це присуд долі , карма , вирок , приреченість . І нікуди не дінешся.
О. Гаврош у своєму творі “Неймовірні пригоди Івана Сили” розповідає про українського силача та борця, що був визнаний найсильнішою людиною нашої планети.
Іван втілює в собі риси благородної людини, що спроможна заступитися за того, хто цього потребує. Так, перебуваючи на вокзалі, він допоміг злодію, який видався йому німим, врятувавши чоловіка від привселюдного побиття. Звичайно, злодій згодом виявився зовсім не німим, проте таким вчинком Іван показав свою добродушність. І дуже прикро, коли поряд із благродством співіснує неправда та зажерливість.
Іван Сила – бу досить сильним ще з дитинства. Так, батько відправив парубка з дому, бо родина була многодітна, а хлопець їв за чотирьох. Настільки талановитий від природи хлопець не зміг не звернути на себе увагу видатних тренерів, так Іван опинився серед чемпіонів. Проте його сила – це й заслуга щоденної праці та тренувань. Жодна людина не спромоглася б досягти висот, якби не кропітка робота над собою та власним тілом.
Щирий, завзятий і чесний хлопець не раз потрапляв у дивні та неприємні історії, проте кожно разу знаходив достойне розв’язання кожної зі своїх проблем. Він завжди залишався доброю, чесною та щирою людиною
А ось ця історія сталася з ним у Відні. Їхав він своєю машиною, але правил не звик дотримуватися. Нерідко жартував, мовляв, в Англії вони одні, у Америці зовсім інші, і в Австрії, мабуть, теж місцеві нюанси мають. Отож, порушення помітили поліцейські, які, зупинивши машину, стали вимагати, аби Кротон сплатив штраф. Грошей він заробити ще не встиг, тож пожартував, мовляв, завтра виступатиме на сцені, а післязавтра розрахується. Але стражі порядку були невблаганними та принциповими. Не церемонячись, пов'язали Фірцака та й повезли у в'язницю. І хоча гість-закарпатець переконував, що він – артист, що він – Кротон, але такі аргументи на «тамтешніх» поліцейських не вплинули – Івана Силу таки «заперли...»
Коли зостався сам у чотирьох стінах, за відсутності наглядача виламав грати. Та ще й покрутив їх у баранячий ріг. Пройшовся гордовито коридором, з'явившись, урешті, в кімнаті чергового по в'язниці. Той із подиву ледь зі стільця не впав. Вичитавши підлеглого за ненадійно зачинені дверні засуви, відвів затриманого до начальника поліції. І тільки тоді, за до перекладача, з'ясувалося, хто такий цей клопітний і ядерний чолов'яга. Кротона одразу ж випустили, вибачилися за непорозуміння. А наступного дня сам начальник поліції з дружиною прийшов на виступи Фірцака, і так щиросердно, як той, ніхто йому не аплодував. Навіть букет красивих квітів подарував учорашньому своєму «підопічному»