питання ролі митця в суспільстві було актуальним завжди: і століття тому, і у вирі сьогочасної дійсності. так чи інакше, митець являє собою взірець мудрості, гідності, чесного служіння справедливості, наслідування споконвічних законів моралі. до його слова прислухаються, за ним йдуть. тому на ньому лежить надзвичайна відповідальність і за свою позицію та вчинки, і загалом за долю свого народу.
розуміючи це, леся українка створює поему "давня казка", в якій з великою художньою майстерністю розробляє тему служіння поета народові в час боротьби проти поневолювачів, у найважчу годину національної історії. тому особа поета підноситься у творі до таких моральних і соціальних вершин, що, , не відчути це серцем неможливо. може, саме через це образ поета (а через нього — усього народу) гостро пронизує й хвилює свідомість читача, викликаючи гарячий відгук у його душі.
за своїм сюжетом поема не складна: скориставшись перемогою своїх бійців над ворожим військом, непоказний лицар бертольдо дістає в подарунок від короля разом з графським титулом цілу околицю і починає нещадно визискувати народ. у країні спалахує народне повстання, якому великої сили надавали пісні поета. свого часу вони були натхненні народом, скрашували йому відпочинок, виховували мужність та волелюбність, а у лихоліття народної боротьби стали грізною зброєю проти кривдників:
народився 24 травня 1912 року в селі дяківцях (тепер літинського району вінницької області) у родині селянина, ветерана російсько-японської війни панаса стельмаха. мати — білоруска.
у дев’ять років, його віддали до школи. після її закінчення вступив до школи колгоспної молоді, а в 1928 році оголосив молодіжну бригаду, з колишніх наймитів. спершу майбутній письменник навчається у вінницькому педагогічному технікумі.
у 1933 році закінчив літературний факультет вінницького педагогічного інституту
до 1939 вчителював у селах київщини.
1939 року мобілізований до червоної армії, учасник німецько-радянської війни. як солдат-артилерист воював у білорусі, був двічі поранений.
з 1944 працював у редакції газети 1-го українського фронту «за честь родины». під час війни у воронежі та уфі вийшли під редакцією м. рильського дві збірки фронтових віршів михайла стельмаха: «провесінь», «за ясні зорі» (1942); в 1943 році — в уфі надрукована книжка оповідань «березовий сік» під редакцією юрія яновського.
після війни, на запрошення поета максима рильського, став співробітником інституту фольклору, етнографії та мистецтва ан урср (1945–1953 роки). обирався депутатом верховної ради срср 6-9 скликань, був заступником голови ради національностей.
1972 – був удостоєний звання героя соціалістичної праці.
помер 27 вересня 1983 у києві. похований на байковому цвинтарі
питання ролі митця в суспільстві було актуальним завжди: і століття тому, і у вирі сьогочасної дійсності. так чи інакше, митець являє собою взірець мудрості, гідності, чесного служіння справедливості, наслідування споконвічних законів моралі. до його слова прислухаються, за ним йдуть. тому на ньому лежить надзвичайна відповідальність і за свою позицію та вчинки, і загалом за долю свого народу.
розуміючи це, леся українка створює поему "давня казка", в якій з великою художньою майстерністю розробляє тему служіння поета народові в час боротьби проти поневолювачів, у найважчу годину національної історії. тому особа поета підноситься у творі до таких моральних і соціальних вершин, що, , не відчути це серцем неможливо. може, саме через це образ поета (а через нього — усього народу) гостро пронизує й хвилює свідомість читача, викликаючи гарячий відгук у його душі.
за своїм сюжетом поема не складна: скориставшись перемогою своїх бійців над ворожим військом, непоказний лицар бертольдо дістає в подарунок від короля разом з графським титулом цілу околицю і починає нещадно визискувати народ. у країні спалахує народне повстання, якому великої сили надавали пісні поета. свого часу вони були натхненні народом, скрашували йому відпочинок, виховували мужність та волелюбність, а у лихоліття народної боротьби стали грізною зброєю проти кривдників:
мужики цікаві стали,
чи ті кості білі всюди,
чи блакитна кров проллється,
як пробити пану груди?
народився 24 травня 1912 року в селі дяківцях (тепер літинського району вінницької області) у родині селянина, ветерана російсько-японської війни панаса стельмаха. мати — білоруска.
у дев’ять років, його віддали до школи. після її закінчення вступив до школи колгоспної молоді, а в 1928 році оголосив молодіжну бригаду, з колишніх наймитів. спершу майбутній письменник навчається у вінницькому педагогічному технікумі.
у 1933 році закінчив літературний факультет вінницького педагогічного інституту
до 1939 вчителював у селах київщини.
1939 року мобілізований до червоної армії, учасник німецько-радянської війни. як солдат-артилерист воював у білорусі, був двічі поранений.
з 1944 працював у редакції газети 1-го українського фронту «за честь родины». під час війни у воронежі та уфі вийшли під редакцією м. рильського дві збірки фронтових віршів михайла стельмаха: «провесінь», «за ясні зорі» (1942); в 1943 році — в уфі надрукована книжка оповідань «березовий сік» під редакцією юрія яновського.
після війни, на запрошення поета максима рильського, став співробітником інституту фольклору, етнографії та мистецтва ан урср (1945–1953 роки). обирався депутатом верховної ради срср 6-9 скликань, був заступником голови ради національностей.
1972 – був удостоєний звання героя соціалістичної праці.
помер 27 вересня 1983 у києві. похований на байковому цвинтарі