П'єса "Чайка" чи не вперше підняла завісу над таємничим світом театру, літератури. Чехов відверто говорить про проблеми сучасного театру і літератури, показуючи його вплив на формування характерів героїв, їхню долю.
Такою показана актриса Аркадіна. Вона вже відома, уславлена, здається благополучною. Але чомусь не дуже віриться у її ідеальний образ. її син, Трепльов, говорить про неї: "Она любит театр, ей кажется, что она служит человечеству, святому искусству, а по-моему, современный театр — это рутина, предрассудок". Чому ж здаються дрібними істини, які пропагує на сцені його мати? Насамперед тому, що ці істини навчили Аркадіну егоїстичної відстороненості від життя, привчили її грати життя, а не жити. Навіть матір'ю для Терпльова вона ніби стає на час, коли він поряд. А коли його немає поряд, то їй ще краще: можна здаватися молодшою. Поряд із нею не менш відомий автор — Тригорін. Він зажив слави талановитого письменника, проте Трепльов слушно зауважив про його творчість: "Что касается его писаний, то... Мило, талантливо... но... после Толстого или Золя не захочешь читать Тригорина". У цих словах мрія Трепльова про справжнє мистецтво, яке до об'єднати людей, зробити бодай щось, аби вони не почувалися самотніми. Ось чому його п'єса пронизливо, емоційно кричить про цю самотність, але його не розуміє навіть мати. Актриса перемагає в ній і тепер. Ревнощі людини богемного кола виявляються сильнішими від звичайного материнського почуття любові, розуміння. Це вражає Трепльова: "Виноват! Я выпустил из вида, что писать пьесы и играть на сцене могут только немногие избранные. Я нарушил монополию!" Щирість почуття не могли оцінити люди, для яких вже давно стерлася межа між життям і театром. Усе їхнє життя — театр, причому у найгіршому розумінні: справжні почуття давно вже замінені в них на звичні мізансцени і театральні паузи. Навіть людська доля для них усього лише сюжет для невеликого оповідання. Це так зване "мистецтво" спотворило долю Ніни, Трепльова. А для Ніни воно стало хрестом, який вона збирається нести усе життя. Це стане заміною життя і щастя для неї, бо вона отруєна театром: "Главное не слава, не блеск, не то, о чем я мечтала, а умение терпеть... Я верую, и мне не так больно, и когда я думаю о своем призвании, то не боюсь жизни". А для Трепльова театр, письменство не може замінити життя. Тому він кінчає життя самогубством.
Роздуми про щирість почуттів і справжність вчинків, про мистецтво і життя — це і є смисл п'єси "Чайка", однієї з перших п'єс про театр і літературу та життя людей мистецтва.
Рада з питань молодіжної політики при міському голові
Стипендія Миколаївського міського голови та Миколаївської міської ради
Заходи
ОНОВЛЕНО 08.03.2020
В Миколаєві відбувся ХХІ конкурс Шевченківської поезії «Заповіт»
9 березня, за підтримки управління молодіжної політики Миколаївської міської ради, у Будинку вчителя відбувся ХХІ-й конкурс Шевченківської поезії "Заповіт". Конкурс відкрили голова оргкомітету, голова обласної організації Народного Руху України Юрій Діденко, Сергій Гололобов та Віра Марущак.
Під час урочистого відкриття конкурсу, організатори привітали усіх учасників та наголосили на тому, що поезія видатного митця Тараса Шевченка залишається актуальною більше століття. Вона сприяла встановленню української нації у найскладніші часи нашої історії. І нині вона гуртує українців. Тарас Шевченко завжди був попереду всіх у боротьбі за українську державу. Своїми безсмертними віршами утверджує вільну, незалежну Україну.
Конкурс "Заповіт-2020" традиційно відбувався у двох залах одночасно. Старшу групу оцінювало: журі в складі голови Юрія Діденка – президента фонду «Дітям України», голови обласної організації Народного Руху України, Сергія Гололобова –керівника управління культури Вітовської райдержадміністрації, Віри Марущак – голови спілки письменників Миколаївської області.
Молодшу групу оцінювало журі в складі: Леоніда Дудюка –кандидата філологічних наук, Ірини Бабич – заступника виконавчого директора фонду «Дітям України», Ігоря Черпіти поета, заступника голови обласної організації Народного Руху України.
В конкурсі взяли участь близько 120 учасників з міста та області. Також були представлені ліцеї та заклади вищої освіти. Серед глядачів були військовослужбовці частин розміщених в місті.
Світ мистецтва у п'єсі А. Чехова "Чайка"
П'єса "Чайка" чи не вперше підняла завісу над таємничим світом театру, літератури. Чехов відверто говорить про проблеми сучасного театру і літератури, показуючи його вплив на формування характерів героїв, їхню долю.
Такою показана актриса Аркадіна. Вона вже відома, уславлена, здається благополучною. Але чомусь не дуже віриться у її ідеальний образ. її син, Трепльов, говорить про неї: "Она любит театр, ей кажется, что она служит человечеству, святому искусству, а по-моему, современный театр — это рутина, предрассудок". Чому ж здаються дрібними істини, які пропагує на сцені його мати? Насамперед тому, що ці істини навчили Аркадіну егоїстичної відстороненості від життя, привчили її грати життя, а не жити. Навіть матір'ю для Терпльова вона ніби стає на час, коли він поряд. А коли його немає поряд, то їй ще краще: можна здаватися молодшою. Поряд із нею не менш відомий автор — Тригорін. Він зажив слави талановитого письменника, проте Трепльов слушно зауважив про його творчість: "Что касается его писаний, то... Мило, талантливо... но... после Толстого или Золя не захочешь читать Тригорина". У цих словах мрія Трепльова про справжнє мистецтво, яке до об'єднати людей, зробити бодай щось, аби вони не почувалися самотніми. Ось чому його п'єса пронизливо, емоційно кричить про цю самотність, але його не розуміє навіть мати. Актриса перемагає в ній і тепер. Ревнощі людини богемного кола виявляються сильнішими від звичайного материнського почуття любові, розуміння. Це вражає Трепльова: "Виноват! Я выпустил из вида, что писать пьесы и играть на сцене могут только немногие избранные. Я нарушил монополию!" Щирість почуття не могли оцінити люди, для яких вже давно стерлася межа між життям і театром. Усе їхнє життя — театр, причому у найгіршому розумінні: справжні почуття давно вже замінені в них на звичні мізансцени і театральні паузи. Навіть людська доля для них усього лише сюжет для невеликого оповідання. Це так зване "мистецтво" спотворило долю Ніни, Трепльова. А для Ніни воно стало хрестом, який вона збирається нести усе життя. Це стане заміною життя і щастя для неї, бо вона отруєна театром: "Главное не слава, не блеск, не то, о чем я мечтала, а умение терпеть... Я верую, и мне не так больно, и когда я думаю о своем призвании, то не боюсь жизни". А для Трепльова театр, письменство не може замінити життя. Тому він кінчає життя самогубством.
Роздуми про щирість почуттів і справжність вчинків, про мистецтво і життя — це і є смисл п'єси "Чайка", однієї з перших п'єс про театр і літературу та життя людей мистецтва.
Розділи:
Конкурс проектів
Заходи
Рада з питань молодіжної політики при міському голові
Стипендія Миколаївського міського голови та Миколаївської міської ради
Заходи
ОНОВЛЕНО 08.03.2020
В Миколаєві відбувся ХХІ конкурс Шевченківської поезії «Заповіт»
9 березня, за підтримки управління молодіжної політики Миколаївської міської ради, у Будинку вчителя відбувся ХХІ-й конкурс Шевченківської поезії "Заповіт". Конкурс відкрили голова оргкомітету, голова обласної організації Народного Руху України Юрій Діденко, Сергій Гололобов та Віра Марущак.
Під час урочистого відкриття конкурсу, організатори привітали усіх учасників та наголосили на тому, що поезія видатного митця Тараса Шевченка залишається актуальною більше століття. Вона сприяла встановленню української нації у найскладніші часи нашої історії. І нині вона гуртує українців. Тарас Шевченко завжди був попереду всіх у боротьбі за українську державу. Своїми безсмертними віршами утверджує вільну, незалежну Україну.
Конкурс "Заповіт-2020" традиційно відбувався у двох залах одночасно. Старшу групу оцінювало: журі в складі голови Юрія Діденка – президента фонду «Дітям України», голови обласної організації Народного Руху України, Сергія Гололобова –керівника управління культури Вітовської райдержадміністрації, Віри Марущак – голови спілки письменників Миколаївської області.
Молодшу групу оцінювало журі в складі: Леоніда Дудюка –кандидата філологічних наук, Ірини Бабич – заступника виконавчого директора фонду «Дітям України», Ігоря Черпіти поета, заступника голови обласної організації Народного Руху України.
В конкурсі взяли участь близько 120 учасників з міста та області. Також були представлені ліцеї та заклади вищої освіти. Серед глядачів були військовослужбовці частин розміщених в місті.