I. Творчість І. Карпенка-Карого у контексті розвитку української драматургії й театру кінця XIX ст. (Відомий драматург І. Карпенко-Карий стояв біля витоків нової української драматургії. Найчастіше у своїх творах він звертався до соціальних проблем і суспільних відносин. З нещадною правдою він показав нові зміни на селі, зобразив позитивні і негативні риси своїх персонажів, висміяв прагнення до наживи і швидкого збагачення.)
II. Трагічні та комічні мотиви п'єси "Сто тисяч". (І. Карпенко-Карий майстерно показав, як жадібність головного героя, його нестримне прагнення до збагачення навіть нечесним шляхом, призводять до комічних, а часом і драматичних ситуацій. Отримавши від жида-шахрая папірці замість фальшивих грошей, Герасим Калитка мало не вкоротив собі віку.)
1. "...і все то гроші, гроші, гроші...". (Калитка добре розуміє, що вся його земля — то є гроші, але прагнення якнайшвидше здобути гроші штовхають його на сумнівні шахрайські угоди. Жадібність настільки затьмарила йому очі, що він як заможний хазяїн, не прорахував усі ризики майбутньої афери. У дрібницях він хитрий і обережний: послав свого кума Савку поміняти в казначействі нібито фальшиві гроші, отримані від єврея. Проте в головному — довірливий і обмежений. До того ж він не хазяїн свого слова. Видаючи доньку заміж, він одурив сватів, пообіцявши п'ять тисяч карбованців, а відбувшись худобою. Зятеві нахабно зауважив: "Обіцянка — ця-цянка, а дурневі радість".)
2. Жадібність, що обернулася крахом. (У народі кажуть, що на кожного шахрая знайдеться ще більший шахрай. Єврей Невідомий виявився хитрішим і спритнішим, ніж Герасим Калитка. Сільський багатій залишився без грошей, без надії прихопити собі новий ласий шматочок землі. Щоправда, є у цьому й позитив. Герасим на радість синові й дружині дозволив Роману одружитися із працьовитою наймичкою Мотрею.)
III. Правда життя, як вона є. (Понад століття п'єси Івана Карпенка-Карого мають незмінний успіх. Проблеми, які порушив автор, актуальні і сьогодні. Від комічного до трагічного — один крок. Адже тема грошей — одвічна тема. І стоятиме вона гостро у контексті людських стосунків, допоки існуватимуть грошові відносини.)
II. Трагічні та комічні мотиви п'єси "Сто тисяч". (І. Карпенко-Карий майстерно показав, як жадібність головного героя, його нестримне прагнення до збагачення навіть нечесним шляхом, призводять до комічних, а часом і драматичних ситуацій. Отримавши від жида-шахрая папірці замість фальшивих грошей, Герасим Калитка мало не вкоротив собі віку.)
1. "...і все то гроші, гроші, гроші...". (Калитка добре розуміє, що вся його земля — то є гроші, але прагнення якнайшвидше здобути гроші штовхають його на сумнівні шахрайські угоди. Жадібність настільки затьмарила йому очі, що він як заможний хазяїн, не прорахував усі ризики майбутньої афери. У дрібницях він хитрий і обережний: послав свого кума Савку поміняти в казначействі нібито фальшиві гроші, отримані від єврея. Проте в головному — довірливий і обмежений. До того ж він не хазяїн свого слова. Видаючи доньку заміж, він одурив сватів, пообіцявши п'ять тисяч карбованців, а відбувшись худобою. Зятеві нахабно зауважив: "Обіцянка — ця-цянка, а дурневі радість".)
2. Жадібність, що обернулася крахом. (У народі кажуть, що на кожного шахрая знайдеться ще більший шахрай. Єврей Невідомий виявився хитрішим і спритнішим, ніж Герасим Калитка. Сільський багатій залишився без грошей, без надії прихопити собі новий ласий шматочок землі. Щоправда, є у цьому й позитив. Герасим на радість синові й дружині дозволив Роману одружитися із працьовитою наймичкою Мотрею.)
III. Правда життя, як вона є. (Понад століття п'єси Івана Карпенка-Карого мають незмінний успіх. Проблеми, які порушив автор, актуальні і сьогодні. Від комічного до трагічного — один крок. Адже тема грошей — одвічна тема. І стоятиме вона гостро у контексті людських стосунків, допоки існуватимуть грошові відносини.)
1. "Баляди і роскази" (1876)
14 віршів
2. "З вершин і низин" (1887)
3. "З вершин і низин" (2-е, перероблене й доповнене видання) (1893)
Переднє слово. - De profundis: Гімн. Замість пролога. - Веснянки. - Осінні думи. - Скорбні пісні. - Нічні думи. - Думи пролетарія. - Excelsior! - Профілі і маски: Поезія. - Поет. - Україна. - Картка любові. - Знайомим і незнайомим. - Оси. - Сонети: Вольні сонети. - Тюремні сонети. - Галицькі образки. - Жидівські мелодії. - Панські жарти. - Легенди: Смерть Каїна; П'яниця; Цар і аскет. Індійська легенда.
4. "Зів'яле листя. Лірична драма" (1896)
Передмова. - Перший жмуток (1886-1893). - Другий жмуток (1895). - Третій жмуток (1896).
5. "Мій Ізмарагд" (1898)
Передмова. - І. Поклони. - ІІ. Паренетікон. - ІІІ. Притчі. - ІV. Легенди. - V. По селах. - VІ. До Бразилії.
6. "Із днів журби" (1900)
Із днів журби. - Спомини. - В плен-ері. - Іван Вишенський. Поема. - На Святоюрській горі.
7. "Semper tiro" (1906)
Semper tiro; Сонет; Моєму читачеві. - Буркутські станси. - Лісова ідилія. Поема. - Нові співомовки. - На старі теми. - Із книги Кааф. - Страшний суд.
8. "Давнє і нове" (2-е, "побільшене" видання збірки "Мій Ізмарагд") (1911)
Переднє слово. - Поклони. - Паренетікон. - Притчі. - Легенди. - Із злоби дня. Із тридцятиліття 1878-1907 (у т.ч. Вольні вірші.). - Гімни і пародії.
9. "Вірші на громадські теми" (1913)
10. "Із літ моєї молодости. Збірка поезій Івана Франка з п'ятиліття 1874-1878" (доповнене і відредаговане автором перевидання збірки "Баляди і роскази") (1914)