Любов — це, мабуть, найважливіша цінність в житті кожної людини. Будь-хто з нас мріє бути по-справжньому коханим і єдиним, неповторним.
Любов буває дуже різною: до Батьківщини, батьків до дітей і навпаки дітей до батьків, буває кохання між чоловіком і жінкою, любов між друзями, а також любов до Бога.
Насправді це дуже складне і найбільш незрозуміле почуття, яке тільки може мати людина. Воно часом буває помилковим, дозволяючи нам бачити в людині те, чого в неї насправді немає. Але така любов часто-густо допомагає нам ставати кращими, розвиватися і вдосконалюватися. Часом вона змушує нас бути щасливими лише тому, що наша кохана людина щаслива і знаходиться поруч з нами.
У просте слово «любов» кожен вкладає свій зміст. Один створює в ім’я високого почуття безсмертні шедеври мистецтва, інший іде на злочин. Хтось здуває пилинки один з одного, а хтось живе в упевненості, що б’є значить любить. У когось від любові очі сяють внутрішнім світлом, а хтось готовий від туги розлучитися з життям. Але на питання, що ж таке любов: кара чи нагорода, ще ніхто не сказав, що любові немає взагалі, або на цю тему йому навіть говорити не хочеться.
Я вважаю, що любов — це нагорода. Вона, мені здається, не може бути покаранням, якщо вона від Бога. Але взагалі буває любов і від лукавого: от дивишся на людину і не бачиш, яка вона є, мучишся з цим почуттям. Якщо ми говоримо про любов між чоловіком і жінкою, однозначно не скажеш. Це життя, тому є в коханні і плюси, і мінуси, і радощі, і труднощі. Але, якщо любиш, через труднощі пройти легше. Любов — це дуже складно, і чим довше живеш та більше розумієш, тим все складніше. Легко і просто все тільки у дурників.
Я більше схиляюся до того, що любов — це все-таки нагорода. Вона робить нас духовно багатшими, дає опору в житті. З коханою людиною можна розділити все, що нас радує і тривожить, вона завжди підтримає у важку хвилину. Але таке щастя дається в житті не кожному. Так що це точно не покарання.
Отже, коли улюблена людина поруч любов можна вважати нагородою, якщо її немає — покаранням. Загалом я на цю тему особливо не замислювався, але якщо обирати одну з двох відповідей, я б сказав, що любов — це нагорода.
Минули ті часи коли життя людей було настільки трагічним , коли кріпатство і поневолення душі брали вверх над людиною. Але все ж таки їм не зламати дух людський тому що вірний він своїй країні, своїм законам, вірі і своєму життю.
І лиш під натиском кріпатства той дух тліє в думках невинних. Згораючи до тла перетворюється в попіл але ж в цього попелу є надія і життя. В неволі під натиском журби коли вільний дух терпів усі знущання в душі його жила надія на те що коли не будь той попіл загориться палким вогнем.
Були і такі люди які не хотіли підкорювати свої душі рабству. Вони жадали волі і вірили що коли не будь із їхньою до вона буде.
І справді дорогою ціною обходиться воля . ось наприклад Остап і Соломія із твору дорогою ціною дорого платили вони за клаптик своєї свободи. Тікаючи вони постійно стикалися з новими перепонами на їхньому шляху до свободи, на них чатували смертельні небезпеки але це не зупиняє їх. Бо свобода важить для них більше ніж життя
Тому що проблема волі ціни внутрішньої реальної свободи не існує поза часом і просторо. Але ж ми повинні пам’ятати що не маємо жодного права перед обличчям пращурів впускати свою душу дух пристосуванства, можливість скоритися несправедливості якщо боротися з нею надто ризиковано.
Ми повинні пам’ятати що найважливіше в житті це воля, тому що хоч за клаптик свободи потрібно боротись ставлячи під ризик інколи і своє життя адже його просто не існує без волі. (надеюсь хоть чем то)
Любов — це, мабуть, найважливіша цінність в житті кожної людини. Будь-хто з нас мріє бути по-справжньому коханим і єдиним, неповторним.
Любов буває дуже різною: до Батьківщини, батьків до дітей і навпаки дітей до батьків, буває кохання між чоловіком і жінкою, любов між друзями, а також любов до Бога.
Насправді це дуже складне і найбільш незрозуміле почуття, яке тільки може мати людина. Воно часом буває помилковим, дозволяючи нам бачити в людині те, чого в неї насправді немає. Але така любов часто-густо допомагає нам ставати кращими, розвиватися і вдосконалюватися. Часом вона змушує нас бути щасливими лише тому, що наша кохана людина щаслива і знаходиться поруч з нами.
У просте слово «любов» кожен вкладає свій зміст. Один створює в ім’я високого почуття безсмертні шедеври мистецтва, інший іде на злочин. Хтось здуває пилинки один з одного, а хтось живе в упевненості, що б’є значить любить. У когось від любові очі сяють внутрішнім світлом, а хтось готовий від туги розлучитися з життям. Але на питання, що ж таке любов: кара чи нагорода, ще ніхто не сказав, що любові немає взагалі, або на цю тему йому навіть говорити не хочеться.
Я вважаю, що любов — це нагорода. Вона, мені здається, не може бути покаранням, якщо вона від Бога. Але взагалі буває любов і від лукавого: от дивишся на людину і не бачиш, яка вона є, мучишся з цим почуттям. Якщо ми говоримо про любов між чоловіком і жінкою, однозначно не скажеш. Це життя, тому є в коханні і плюси, і мінуси, і радощі, і труднощі. Але, якщо любиш, через труднощі пройти легше. Любов — це дуже складно, і чим довше живеш та більше розумієш, тим все складніше. Легко і просто все тільки у дурників.
Я більше схиляюся до того, що любов — це все-таки нагорода. Вона робить нас духовно багатшими, дає опору в житті. З коханою людиною можна розділити все, що нас радує і тривожить, вона завжди підтримає у важку хвилину. Але таке щастя дається в житті не кожному. Так що це точно не покарання.
Отже, коли улюблена людина поруч любов можна вважати нагородою, якщо її немає — покаранням. Загалом я на цю тему особливо не замислювався, але якщо обирати одну з двох відповідей, я б сказав, що любов — це нагорода.
Минули ті часи коли життя людей було настільки трагічним , коли кріпатство і поневолення душі брали вверх над людиною. Але все ж таки їм не зламати дух людський тому що вірний він своїй країні, своїм законам, вірі і своєму життю.
І лиш під натиском кріпатства той дух тліє в думках невинних. Згораючи до тла перетворюється в попіл але ж в цього попелу є надія і життя. В неволі під натиском журби коли вільний дух терпів усі знущання в душі його жила надія на те що коли не будь той попіл загориться палким вогнем.
Були і такі люди які не хотіли підкорювати свої душі рабству. Вони жадали волі і вірили що коли не будь із їхньою до вона буде.
І справді дорогою ціною обходиться воля . ось наприклад Остап і Соломія із твору дорогою ціною дорого платили вони за клаптик своєї свободи. Тікаючи вони постійно стикалися з новими перепонами на їхньому шляху до свободи, на них чатували смертельні небезпеки але це не зупиняє їх. Бо свобода важить для них більше ніж життя
Тому що проблема волі ціни внутрішньої реальної свободи не існує поза часом і просторо. Але ж ми повинні пам’ятати що не маємо жодного права перед обличчям пращурів впускати свою душу дух пристосуванства, можливість скоритися несправедливості якщо боротися з нею надто ризиковано.
Ми повинні пам’ятати що найважливіше в житті це воля, тому що хоч за клаптик свободи потрібно боротись ставлячи під ризик інколи і своє життя адже його просто не існує без волі.
(надеюсь хоть чем то)