Вірш В. Сосюри "Васильки" належить до лірики В-філософської.
Вірш В. Сосюри "Васильки" належить до лірики В-філософської, оскільки в ньому автор задумується над глибинними питаннями життя і долями людей. У вірші піднімається тема вічного кола життя та смерті, яка є однією з основних філософських проблем.
Автор звертається до природи, конкретно до васильків, які символізують красу та надію. Він наголошує, що навіть після загибелі тіла, душа живе й продовжує своє існування в іншому світі. Це дає нам загальнолюдську відповідь на питання про сенс життя і його продовження після смерті.
Таким чином, вірш "Васильки" можна віднести до філософської лірики, оскільки через поетичні образи автор розглядає великі життєві питання, спонукаючи читача задуматися над ними.
тема: дитячі спогади ліричного героя про літній дощ на пасовищі.
ідея: утвердження любові до рідного краю, захоплення гармонією людини і природи.
основна думка: «батьківська хата тепла, як гніздо».
мотиви: батьківська хата тепла, як гніздо, життєдайна сила дощу, гармонія людини і природи.
рід літератури: лірика.
жанр: пейзажна лірика.
композиція.
вірш умовно можна поділити на дві частини. у першій зображений теплий літній дощ –життєдайна сила для природи. у другій звучить радість, бо дощ незабаром перестане, а ліричного героя зігріє батьківська хата.
Вірш В. Сосюри "Васильки" належить до лірики В-філософської, оскільки в ньому автор задумується над глибинними питаннями життя і долями людей. У вірші піднімається тема вічного кола життя та смерті, яка є однією з основних філософських проблем.
Автор звертається до природи, конкретно до васильків, які символізують красу та надію. Він наголошує, що навіть після загибелі тіла, душа живе й продовжує своє існування в іншому світі. Це дає нам загальнолюдську відповідь на питання про сенс життя і його продовження після смерті.
Таким чином, вірш "Васильки" можна віднести до філософської лірики, оскільки через поетичні образи автор розглядає великі життєві питання, спонукаючи читача задуматися над ними.
ответ:
тема: дитячі спогади ліричного героя про літній дощ на пасовищі.
ідея: утвердження любові до рідного краю, захоплення гармонією людини і природи.
основна думка: «батьківська хата тепла, як гніздо».
мотиви: батьківська хата тепла, як гніздо, життєдайна сила дощу, гармонія людини і природи.
рід літератури: лірика.
жанр: пейзажна лірика.
композиція.
вірш умовно можна поділити на дві частини. у першій зображений теплий літній дощ –життєдайна сила для природи. у другій звучить радість, бо дощ незабаром перестане, а ліричного героя зігріє батьківська хата.
художні засоби.
епітети: річка невеличка, корів рудобоких.
метафора: «зелене волосся дощу», «уплетена дорога, хата, річка», «уплетене стадо», «уплетені дерева».
персоніфікація: «небо плете».
порівняння: «хата, як птах», «річка, як стрічка», «у хату, як гніздо»
анафора: «хто ..», «уплетена …».
інверсія: річка невеличка, корів рудобоких.
фразеологізм: (змок) весь до нитки.
віршована форма: вільний вірш.