Серед табунів мовчазної риби народилась не така, як усі – балакуча. З віком балакучість риби не зникла, як сподівались батьки, і їм було незручно, що належать до однієї родини. Говірка риба це розуміла, тому вирішила шукати інший табун риб, але ніде не знаходилось співрозмовника. Більше того, рибна громада присудила видалити її з води, тому на спинах винесли на берег. Одного разу риба наважилась заговорити з рибалкою і вони потоваришували. Згодом рибалка запросив її до себе додому. Але чоловік забув попередити жінку, що його приятель – риба, тому колишня мешканка річки була використана як доповнення до обіду. На сковорідці рибалка не впізнав свого приятеля, адже балакуча риба стала такою, як решта, тому що від інших відрізнялася тільки голосом.
Людина, людство, людяність... Як схожі між собою ці слова. Усі люди з’являються на світ однаковими. Діти плачуть, сміються, радіють. То чому ж не кожна дитина, виростаючи, стає хорошою людиною? Мабуть, багато залежить від батьків, їхнього ставлення до виховання. З раннього дитинства мати привчає мене бути добрим, щедрим, працьовитим. Батько навчає мужності, сміливості, вміння постояти за себе. Вчителі передають свій досвід, відкривають у нас ті здібності і таланти, про які ми і гадки не мали. Справжня людина повинна бути доброзичливою, чесною, мужньою. Я найбільше ціную чесність, і сам намагаюся бути чесним. Чесність — як власна гідність, вона викликає повагу з боку інших людей. Не можна бути заздрісним і злим. Людина, яка допомагає рідним, близьким і просто тим, хто потребує підтримки в скрутну хвилину, заслуговує на пошану. Справжня людина піклується про своїх батьків, бо це найближчі люди на землі. Вона радіє успіхам друзів, не бажає зла оточенню. Але всі ми — люди. І у всіх є свої бажання та уподобання, які іноді беруть гору над розумними законами моралі. Я вважаю, що як ти будеш поводитись, так само до тебе будуть ставитися твої друзі, вчителі, батьки. Кожна людина повинна прожити своє життя так, щоб їй не було соромно за прожиті роки.
Серед табунів мовчазної риби народилась не така, як усі – балакуча. З віком балакучість риби не зникла, як сподівались батьки, і їм було незручно, що належать до однієї родини. Говірка риба це розуміла, тому вирішила шукати інший табун риб, але ніде не знаходилось співрозмовника. Більше того, рибна громада присудила видалити її з води, тому на спинах винесли на берег. Одного разу риба наважилась заговорити з рибалкою і вони потоваришували. Згодом рибалка запросив її до себе додому. Але чоловік забув попередити жінку, що його приятель – риба, тому колишня мешканка річки була використана як доповнення до обіду. На сковорідці рибалка не впізнав свого приятеля, адже балакуча риба стала такою, як решта, тому що від інших відрізнялася тільки голосом.
Усі люди з’являються на світ однаковими. Діти плачуть, сміються, радіють. То чому ж не кожна дитина, виростаючи, стає хорошою людиною? Мабуть, багато залежить від батьків, їхнього ставлення до виховання. З раннього дитинства мати привчає мене бути добрим, щедрим, працьовитим. Батько навчає мужності, сміливості, вміння постояти за себе. Вчителі передають свій досвід, відкривають у нас ті здібності і таланти, про які ми і гадки не мали.
Справжня людина повинна бути доброзичливою, чесною, мужньою. Я найбільше ціную чесність, і сам намагаюся бути чесним. Чесність — як власна гідність, вона викликає повагу з боку інших людей. Не можна бути заздрісним і злим. Людина, яка допомагає рідним, близьким і просто тим, хто потребує підтримки в скрутну хвилину, заслуговує на пошану. Справжня людина піклується про своїх батьків, бо це найближчі люди на землі. Вона радіє успіхам друзів, не бажає зла оточенню.
Але всі ми — люди. І у всіх є свої бажання та уподобання, які іноді беруть гору над розумними законами моралі. Я вважаю, що як ти будеш поводитись, так само до тебе будуть ставитися твої друзі, вчителі, батьки. Кожна людина повинна прожити своє життя так, щоб їй не було соромно за прожиті роки.