Поезія «Бачиш між трав зелених» входить до збірки: А «Зелена гілка» Б «Вишневий світ» ;В «Повесіння».
Пташата із поезії перебувають:
А «між зелених трав»;Б «між високих тополь»;В «між зелених кущів».
Пташата. А як котенята;Б як грудочки;В як квіточки.
«Спокій їх берегти»:
А станьмо стіною;Б станьмо навшпиньки;В ляжмо тихенько.
Хто може напасти на пташат?
А Сорока-ворона;Б яструб-розбійник;В кіт-муркіт.
«Ляже на нашу совість»...
А гріх;Б біда;В неправда.
«Треба в житті ...»
А їсти багато і калорійно;Б любити гаряче і багато;В працювати багато і якісно.
Основна думка поезії «...Бачиш: між трав зелених»...
А любов до всього живого; Б любов до України;В любов до коханої.
Поезія «Зимовий етюд» ввійшла до збірки:
А «Зелена гілка»;Б «Вишневий світ»;В «Повесіння».
Вечір над Україною.
А мов квітка;Б мов пісня;В мов казка.
«Казка, як вечір, аж в очах.»
А темно;Б світло;В синьо.
Заслухалась, не спить? у вірші «Зимовий етюд»
А казка Б тополя В Україна Г льодинка
Відповідь:
Кожен із нас є результатом попередніх подій і впливів, а те, як ми живемо і що створюємо сьогодні, формує формує людину завтрашнього дня. Дитина несе в доросле життя те, що вкладено в неї від народження. Недаремно кажуть, що всі комплекси йдуть із дитинства. Сам митець відчуває вдячність своєму родинному оточенню за вміння любити життя і бачити красу. Його оточували красиві люди: мама з її замилуванням городництвом, дід з його казками і схилянням перед сонцем, дядько Самійло, який косив, наче співав, а тато взагалі був прекрасним у вьому, крім одягу. Десна, береги, луги, навіть город були для малого Сашка дивовижними. І саме тому, ставши дорослим митцем, Довженко прагне Красу перенести у свої фільми, щоби й інші могли "побачити зорі в калюжах", щоб учорашнє прекрасне формувало не менш прекрасне завтрашнє.
Пояснення:
Гори дніпрові високочолі,
Де сокорина, пухом припала,
Віти на воду порозпускала.
Снилась веселочка в тихі години,
Що позичає в плесі краплини.
Снився щоночі сивий Славута,
Вся Україна, горем закута.
Рідний народ його, битий і гнаний,
Як він устане, зірве кайдани,
І розкувавши руки могучі,
Панство несите скине із кручі.
Все, що наснилось,— пісня сказала.
Пісня пророча — правдою стала!
Цвітом повиті Тарасові гори.
Поле безмежне з вітром говорить.
Слово Тарасове струнами б'ється.
Ходить між люди — з серця до серця.
Ходить між люди, лине світами —
Так йому жити й жити віками,
Поки, як море, в срібній обнові
Б'ються об берег хвилі дніпрові!