Порівняти, чим схожі і чим відрізняються собака Шарік і людина Шаріков за планом. 1.Історія життя, походження. 2. Ставлення до Преображенського. 3. Ставлення Преображенського до них. 4. Риси характеру.
Гріє сонечко!Усміхається небо яснеє,Дзвонить пісеньку жайвороночок,Затонувши десь в бездні-глубініКришталевого океану…Встань,Встань, орачу! Вже прогули вітри,Проскрипів мороз, вже пройшла зима!Любо дихає воздух леготом;Мов у дівчини, що з сну будиться,В груді радісно б'єсь здороваяМолодая кров,Так і грудь землі диха-двигаєсьСилов дивною, оживущою.Встань, орачу, встань!Сій в щасливий час золоте зерно!З трепетом любві мати щираяОбійме його,Кров'ю теплою накормить його,Обережливо виростить його.Гей, брати! В кого серце чистеє,Руки сильнії, думка чесная, -Прокидайтеся!Встаньте, слухайте всемогущогоПоклику весни!Сійте в головах думи вольнії,В серцях жадобу братолюбія,В грудях сміливість до великогоБою за добро, щастя й волю всіх!Сійте! На пухку, на живу ріллюВпадуть сімена думки вашої!28 марта 1880 (Збірка "З вершин і низин")
Життя селянина сповнене щоденної праці на землі. Земля, рідна природа формують його світогляд, ставлення до навколишнього середовища і до людей. У повісті "Гуси-лебеді летять" розповідається про звичайне життя хліборобів, що мешкають у подільському селі.
Селяни-трударі у двадцяті роки жили дуже бідно. Не кожний навіть мав чоботи. Але вони пишалися тим, що працюють на землі. Урочистою подією була весняна оранка. А день, коли Михайлик, головний герой повісті, провів свою першу борозну, став для нього справжнім святом.
Від землі залежало, чи добрий буде врожай. Тому і ставлення до неї було особливе. Мати Михайлика вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила... Ця жінка нічого не любила так щиро, як землю. Вона глибоко розуміла природу: помічала, як плаче од радості дерево, милувалася весняними сходами, а слово "насіння" взагалі вважала святим. І цю любов до природи мати передавала Михайлику. Мабуть, інші селяни так само прищеплювали своїм дітям пошану до рідної землі, передавали їм різні прикмети та звичаї, пов'язані з нею, як дід Дем'ян своєму онуку.
Мені дуже сподобалось ставлення селян до природи, те, що вони вважали її живою істотою, поважали і любили. Мені здається, що така шанобливість і чуйність обов'язково винагороджувалась добрим врожаєм.
Життя селянина сповнене щоденної праці на землі. Земля, рідна природа формують його світогляд, ставлення до навколишнього середовища і до людей. У повісті "Гуси-лебеді летять" розповідається про звичайне життя хліборобів, що мешкають у подільському селі.
Селяни-трударі у двадцяті роки жили дуже бідно. Не кожний навіть мав чоботи. Але вони пишалися тим, що працюють на землі. Урочистою подією була весняна оранка. А день, коли Михайлик, головний герой повісті, провів свою першу борозну, став для нього справжнім святом.
Від землі залежало, чи добрий буде врожай. Тому і ставлення до неї було особливе. Мати Михайлика вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила... Ця жінка нічого не любила так щиро, як землю. Вона глибоко розуміла природу: помічала, як плаче од радості дерево, милувалася весняними сходами, а слово "насіння" взагалі вважала святим. І цю любов до природи мати передавала Михайлику. Мабуть, інші селяни так само прищеплювали своїм дітям пошану до рідної землі, передавали їм різні прикмети та звичаї, пов'язані з нею, як дід Дем'ян своєму онуку.
Мені дуже сподобалось ставлення селян до природи, те, що вони вважали її живою істотою, поважали і любили. Мені здається, що така шанобливість і чуйність обов'язково винагороджувалась добрим врожаєм.