Кобзареве слово "живе" На мій погляд, кобзареве слово дійсно "живе", причому у двох сенсах одночасно. По-перше, поезії Тараса Григоровича Шевченка - нашого Кобзаря - є живими, бо беруть за душу. Героям його віршів завжди співчуваєш. Читаючи поезії Шевченка, я ніби чую голос самого Кобзаря - людини, яка дуже любила свій народ і прагнула кращої долі для нього. Образи шевченківських поезій теж живі: легко повірити, що він писав про реальних живих людей. По-друге, хоча поезії Шевченка були написані більше сторіччя тому, кобзареве слово досі "живе". Багато чого змінилося в України з тих часів, коли жив і творив Кобзар. Багато з того, про що він тільки мріяв, стало реальністю. Але Шевченка досі читають і перечитують, йому зводять пам'ятники, його ім'ям називають школи та вулиці. Майже в кожній родині на книжковій полиці стоїть "Кобзар" - збірка поезій Тараса Шевченка. Його будуть читати і через сто, і через двісті років, тобто його слово - живе і ніколи не помре.
мати в житті головного героя" в новеллі м.хвильового "я (романтика)"
роки життя і становлення як особистості письменника м. хвильового на бурхливий, перенасичений подіями початок двадцятого століття. він брав діяльну участь у суспільному, громадському й культурному житті молодої радянської держави. в окопах першої світової війни усталюються його демократичні, частково й більшовицькі симпатії. він воював у повстанському загоні, брав участь у анти-гетьманському повстанні, у боях із денікінцями. отже,
м. хвильовий був сином своєї доби, який мав як багато високих поривань, так і прикрих ілюзій.
звісно, що будь-які революційні події у своєму зародку сприймаються цілком позитивно. революція — це зміна, це свіже повітря, це нове життя. особливо революційні заклики захоплюють молодь, адже юність — час бунтування, заперечення всього традиційного, возвеличення і ствердження нових ідеалів. молодій недосвідченій людині важко передбачити наслідки своїх дій. навіть найогидніша, найзлочинніша ідея може бути прикрашена таким чином, що її суть залишиться непомітною під зовнішнім маскарадом гламурних барв.
молода людина не завжди спроможна стримати свою буремну природу, пристрасть, незалежно від того, на який предмет вона спрямована. це поняття має назву — фанатизм. мабуть, сучасним хлопцям і дівчатам, які є фанатами популярної музики, смішно дізнаватися про те, що їхні однолітки ще на початку двадцятого століття ставали фанатами. хоча поняття "фанатизм" можна використовувати на позначення багатьох явищ, що виходять за межі загальновизнаної людської моралі. це щось "надмірне" — надмірне захоплення і слідування привабливим ідеям, надмірне захоплення незвичною особистістю.
На мій погляд, кобзареве слово дійсно "живе", причому у двох сенсах одночасно. По-перше, поезії Тараса Григоровича Шевченка - нашого Кобзаря - є живими, бо беруть за душу. Героям його віршів завжди співчуваєш. Читаючи поезії Шевченка, я ніби чую голос самого Кобзаря - людини, яка дуже любила свій народ і прагнула кращої долі для нього. Образи шевченківських поезій теж живі: легко повірити, що він писав про реальних живих людей.
По-друге, хоча поезії Шевченка були написані більше сторіччя тому, кобзареве слово досі "живе". Багато чого змінилося в України з тих часів, коли жив і творив Кобзар. Багато з того, про що він тільки мріяв, стало реальністю. Але Шевченка досі читають і перечитують, йому зводять пам'ятники, його ім'ям називають школи та вулиці. Майже в кожній родині на книжковій полиці стоїть "Кобзар" - збірка поезій Тараса Шевченка. Його будуть читати і через сто, і через двісті років, тобто його слово - живе і ніколи не помре.
мати в житті головного героя" в новеллі м.хвильового "я (романтика)"
роки життя і становлення як особистості письменника м. хвильового на бурхливий, перенасичений подіями початок двадцятого століття. він брав діяльну участь у суспільному, громадському й культурному житті молодої радянської держави. в окопах першої світової війни усталюються його демократичні, частково й більшовицькі симпатії. він воював у повстанському загоні, брав участь у анти-гетьманському повстанні, у боях із денікінцями. отже,
м. хвильовий був сином своєї доби, який мав як багато високих поривань, так і прикрих ілюзій.
звісно, що будь-які революційні події у своєму зародку сприймаються цілком позитивно. революція — це зміна, це свіже повітря, це нове життя. особливо революційні заклики захоплюють молодь, адже юність — час бунтування, заперечення всього традиційного, возвеличення і ствердження нових ідеалів. молодій недосвідченій людині важко передбачити наслідки своїх дій. навіть найогидніша, найзлочинніша ідея може бути прикрашена таким чином, що її суть залишиться непомітною під зовнішнім маскарадом гламурних барв.
молода людина не завжди спроможна стримати свою буремну природу, пристрасть, незалежно від того, на який предмет вона спрямована. це поняття має назву — фанатизм. мабуть, сучасним хлопцям і дівчатам, які є фанатами популярної музики, смішно дізнаватися про те, що їхні однолітки ще на початку двадцятого століття ставали фанатами. хоча поняття "фанатизм" можна використовувати на позначення багатьох явищ, що виходять за межі загальновизнаної людської моралі. це щось "надмірне" — надмірне захоплення і слідування привабливим ідеям, надмірне захоплення незвичною особистістю.